Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року по справі № А 27/188 за позовом ТОВ "Фірма правового захисту "Верітас" до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2005 року в задоволені позовних вимог ТОВ "Фірма правового захисту "Верітас" до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та постановлена нова – про задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 06.05.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову апеляційного суду посилаючись порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 08.04.2005 року №0000183500/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 58800,00 грн. (в тому числі: основний платіж – 49000,00 грн. та штрафні санкції – 9800,00 грн.) та №0000193500/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 58800,00 грн. (з яких: основний платіж – 39200 грн. та штрафні санкції – 19600 грн.) стали результати позапланової комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" за період з 01.10.2002 року по 01.10.2004 року, які були закріплені в акті №008155 від 17 березня 2005 року.

Зокрема, в зазначеному акті перевірки податковий орган вказує про порушення позивачем абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, підприємством не виконані вимоги рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2004 року по справі №27/48 (37/17), яким визнаний недійсним договір №45/2002 від 11.02.2002 року.

Наслідками визнання угоди недійсною, на думку відповідача, є зміни у правовідносинах між господарюючими суб’єктами, які впливають на податковий облік.

Відповідач також вказує на те, що правовими наслідками визнання угоди недійсною є недійсність всіх умов, пов’язаних з встановленням, зміною і припиненням прав і обов’язків і отже, первинні документи, які відображали факт здійснення господарської операції втрачають юридичну силу. Відповідно до п.2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 (z0271-03) ТОВ ФПЗ "Верітас" було зобов’язано подати нову декларацію, що містить виправлені показники (уточнену декларацію). Сума заниженого податку на прибуток склала 49000,00 грн.

Оскільки зазначений договір визнаний недійсним з моменту його укладення, то віднесення на розрахунки з бюджетом ПДВ, перерахованого виконавцю послуг в розмірі 39200,00 грн. є порушенням п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2002р. між ПП "Агрос-2002" (Виконавець) та ТОВ ФПЗ "Верітас" (Замовник) був укладений договір №45/2002 на виконання інформаційно-консультаційних послуг по пошуку і перекладу законодавчих, нормативно-правових і штих документів.

Факт виконання договору підтверджується податковими накладними №452 від 28.02.2002р., №493, №494 від 01.03.2002р., актами виконаних робіт від 28.02.2002р., 06.03.2002р. та випискою з банківського рахунку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2004 року (справа № 27/48 (37/17), вказаний договір був визнаний недійсним на підставі статті 49 Цивільного кодексу України на підставі того, що за рішенням місцевого суду установчі документи "Агрос 2002" були визнані недійсними за ознаками фіктивного підприємства.

Оскільки норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не містять вимог щодо обов’язкового проведення коригування своїх податкових зобов’язань у зв’язку з визнанням договорів недійсними висновок податкового органу про необхідність проведення такого коригування не можна вважається таким, що ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Згідно із п.5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку – продавець та платник податку – покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач самостійно обчислив податкові зобов’язання.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону, ви­значені випадки коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає в адміністративному або судовому порядку.

Договір №45/2002 між ПП "Агрос-2002" (Виконавець) та ТОВ ФПЗ "Верітас" (Замовник) був укладений 11.02.2002 року.

Акт № 008155 за результатами перевірки складений 17.03.2005 року.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які були винесені на підставі акту № 008155 від 17.03.2005 року були прийняті відповідачем 08.04.2005 року, тобто понад 1095 днів.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску відповідачем терміну самостійного визнання сум податкових зобов’язань платника податків.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційного, щодо неправомірності нарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податкового зобов’язання з податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями від 08.04.2005 року, оскільки таке нарахування здійснено після закінчення терміну 1095 днів.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.