Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - ГУ МНС) в Хмельницькій області, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні та моральної шкоди,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заробітної плати за роботу в надурочний час в 2004-2006 роках у розмірі 9802,86 грн, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1162,41 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Також просив змінити формулювання причин його звільнення на звільнений у відставку за станом здоров'я. Зазначав, що він працював на посаді водія транспортної групи транспортно-господарчої частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС в Хмельницькій області. Протягом 2004 - 2005 років позивач залучався до надурочних робіт, проте ГУ МНС в Хмельницькій області своєчасно не нараховувало та не оплачувало ці роботи. Крім того, позивач зазначав, що був звільнений за віком, а не за станом здоров'я.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ МНС в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 1242, 19 грн заборгованості по розрахунках при звільненні та 51,00 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суди неправильно застосували строки позовної давності, не правильно обчислили виплати за понадурочні роботи та безпідставно відмовили у позові про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді водія транспортної групи транспортно-господарчої частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС в Хмельницькій області, мав спеціальне звання старшини внутрішньої служби.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про аварійно-рятувальні служби" (1281-14) , Указом Президента України від 27.01.2003 року № 47 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" (47/2003) , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 114 (114-91-п) від 29.07.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.1991 року "Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні" (197-91-п) та Інструкцією про порядок залучення працівників ОВС України до несення служби понад встановлений законодавством робочий час і надання відповідних компенсацій, затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.1991 року № 530.

Враховуючи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ і відносився до осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, суди правильно застосували вказані нормативні акти до спірних правовідносин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2004-2005 років залучався до надурочних робіт, кількість яких за вказаний період визначена на підставі розрахунків ГУ МНС України в Хмельницькій області (а.с. 33, 41, 229). Проте надурочна робота протягом 2004-2005 років позивачу оплачена лише частково.

Встановивши порушення прав позивача, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення виплат за роботу в понадурочний час з врахуванням індексації відповідно до вимог чинного законодавства.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, то суди попередніх інстанцій правильно вважали, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на нормах трудового законодавства, які до спірних правовідносин не застосовуються.

Суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно та об'єктивно розглянули справу, правильно встановили фактичні обставини справи, наданим доказам дали правильну правову оцінку і дійшли до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.