Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В Кобилянського М.Г., Юрченко В.В.

секретар: Мудрицька Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про повернення незаконно утриманої суми прибуткового податку за касаційними скаргами Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року,

У травні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що він з 01 липня 1980 року займав посаду судді апеляційного суду Запорізької області та 21 червня 2005 року його звільнено у відставку. Від нарахованої суми вихідної допомоги з нього утримано прибутковий податок у розмірі 19968,96 грн., який він просив

повернути на його користь з місцевого бюджету.

_____________________________________________________________________________

Справа № К-17894/07, №К-18125/07

Головуючий у першій інстанції Мазр В.С.

Доповідач Ліпський Д.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року залишена без змін постанова Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року, якою позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі подали касаційні скарги, просять скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначають, що суди задовольняючи позовні вимоги невірно тлумачили норму Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , яка передбачає звільнення осіб від сплати податку з доходу платника податку. Крім того, судами не взято до уваги пункт 22.2 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме - у разі якщо норми інших законів, зокрема Закон України "Про статус суддів" (2862-12) , що містять правила оподаткування доходів фізичних осіб, суперечать нормам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) пріоритети мають норми цього Закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 01 липня 1980 року займав посаду судді апеляційного суду Запорізької області. При виході у відставку, йому була нарахована вихідна допомога у розмірі 153607,39 грн. Однак, ним утримано суму з урахуванням 13% прибуткового податку в сумі 133638,43 грн.

Відповідно до платіжних доручень утримана сума прибуткового податку в числі інших платежів перерахована до місцевого бюджету Орджонікідзевського району міста Запоріжжя.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зробив висновок про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги без сплати податку виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" судді, який пішов у відставку виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Відповідно до вимог п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Оскільки вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, то утримання з позивача прибуткового податку в розмірі 19968,96 грн. є неправомірним та суперечить положенням зазначеного вище закону. Тому рішення судів відповідають нормам матеріального закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України, передбачено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України, які здійснюють операції з коштами бюджету. Територіальним органом Державного казначейства України є Головне управління державного казначейства України в Запорізькій області.

Згідно з п.2 ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України, державне казначейство веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Органами стягнення є податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Отже, судами правильно визначено, що повернення коштів, що були помилково зараховані до бюджету віднесено до компетенції органів Державного казначейства та податкових органів.

Враховуючи те, що посилання відповідачів в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про повернення незаконно утриманої суми прибуткового податку - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.