Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України – Атаєвої Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі міста Луганська

на постанову господарського суду Луганської області від 21 листопада 2006 року

та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року

у справі № 10/18пд-ад

за позовом прокурора Артемівського району міста Луганська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Артемівському районі міста Луганська

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Облтранссервіс",

2. Приватного підприємства "Лугпром"

про визнання договору недійсним та застосування правових наслідків, -

У жовтні 2006 року прокурор Артемівського району м. Луганська звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Артемівському районі м. Луганська до ТОВ "АТП Облтранссервіс", ПП "Лугпром" про визнання недійсним договору купівлі – продажу будівлі з господарськими та побутовими спорудами, що знаходяться у м. Луганську, вул. Руднєва, 125, та застосування правових наслідків ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, а саме: стягнення з ТОВ "АТП Облтранссервіс" на користь ПП "Лугпром" вартості нерухомого майна, отриманого за договором б/н від 26 грудня 2001 року, в сумі 58300, 00 грн., а з ПП "Лугпром" в доход держави будівлю з господарськими та побутовими спорудами, що знаходяться у м. Луганську, вул. Руднєва, 125, по договору купівлі – продажу від 26 грудня 2001 року б/н.

Постановою господарського суду Луганської області від 21 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року постанову господарського суду Луганської області від 21 листопада 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 21 листопада 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26 грудня 2001 року між ТОВ "АТП Облтранссервіс" (продавець) та ПП "Лугпром" (покупець) було укладено договір б/н про продаж недобудованої будівлі у м. Луганську по вул. Руднєва, 125. Вказаний договір був посвідчений нотаріусом.

ПП "Лугпром" було перераховано на рахунок ТОВ "АТП Облтранссервіс" грошові кошти в розмірі 58300, 00 грн. на виконання вказаного договору.

Згідно витягу про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна № 91926 16 березня 2000 року у Державному реєстрі застав рухомого майна внесено запис про заставу № 512-73, відповідно до якого все рухоме майно і майнові права ТОВ "АТП Облтранссервіс" знаходяться в податковій заставі.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11 березня 2005 року продовжено строк податкової застави всього рухомого майна і майнових прав ТОВ "АТП Облтранссервіс" до 10 березня 2010 року.

На момент укладення угоди ТОВ "АТП Облтранссервіс" мало податковий борг перед бюджетом у вигляді пені в сумі 129, 56 грн., а також на той момент була розстрочена сума податкового боргу - 39669, 00 грн. згідно рішення № 8 від 18 червня 2001 року про розстрочення податкового боргу і договору № 8 від 20 червня 2001 року про розстрочення. Згідно вищевказаного рішення і договору був розстрочений податковий борг з податку на додану вартість і податку на землю, а перший строк сплати розстроченого боргу мав наступити 20 лютого 2002 року. Припинення податкової застави даним договором не передбачено.

На момент укладення оспорюваного договору наступив строк сплати пені в сумі 129, 56 грн., а строк сплати розстроченої суми податкового боргу в розмірі 39669, 00 грн. не наступив.

Згідно виписок з карток особових рахунків ТОВ "АТП Облтранссервіс" на кінець 2002 року недоїмка з податку на землю відсутня, залишок несплачених розстрочених платежів з податку на землю становить 6845, 68 грн., недоїмка з податку на додану вартість відсутня, залишок несплачених розстрочених платежів з податку на землю складає 6 377, 32 грн. Протягом 2002 року сплачено 7 971, 65 грн. податку на додану вартість, 7 782, 42 грн. - податку на землю, 8 041, 53 грн. - податку з власників транспортних засобів.

Згідно першої податкової вимоги ДПІ в Артемівському районі від 10 січня 2002 року загальна сума податкового боргу ТОВ "АТП Облтранссервіс" станом на 10 січня 2002 року складає 1 076, 17 грн., а згідно другої податкової вимоги від 01 липня 2002 року загальна сума податкового боргу ТОВ "АТП Облтранссервіс" станом на 01 липня 2002 року складає 14, 14 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не було доведено те що, укладаючи спірну угоду, ТОВ "АТП Облтранссервіс" діяло з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, судами було враховано положення Рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 (v002p710-05) у справі № 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пункту 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу), яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Прокурор Артемівського району м. Луганська звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ДПІ у Артемівському районі м. Луганська до ТОВ "АТП Облтранссервіс", ПП "Лугпром" про визнання недійсним договору купівлі – продажу будівлі з господарськими та побутовими спорудами, що знаходяться у м. Луганську, вул. Руднєва, 125, та застосування правових наслідків ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, а саме: стягнення з ТОВ "АТП Облтранссервіс" на користь ПП "Лугпром" вартості нерухомого майна, отриманого за договором б/н від 26 грудня 2001 року, в сумі 58300, 00 грн., а з ПП "Лугпром" в доход держави будівлю з господарськими та побутовими спорудами, що знаходяться у м. Луганську, вул. Руднєва, 125, по договору купівлі – продажу від 26 грудня 2001 року б/н.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на момент укладення оспорюваного договору все рухоме майно і майнові права ТОВ "АТП Облтранссервіс" знаходилось в податковій заставі, але договір був укладений без письмового узгодження з податковим органом, що є порушенням вимог підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Під час розгляду справи помічник прокурора Артемівського району м. Луганська в своєму поясненні від 15 листопада 2006 року просив суд застосувати наслідки визнання недійсним господарського зобов’язання, передбачені ст. 208 Господарського суду України, посилаючись на те, що в Цивільному кодексі України (435-15) , який набрав чинності 01 січня 2004 року, не містяться такі публічно – правові наслідки, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Встановлюючи правило щодо узгодження з податковим органом операцій із заставленими активами, перелік яких наведений в підпункті 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зазначений пункт не передбачає такого наслідку недотримання вимоги щодо узгодження операцій з активами з податковим органом, як недійсність цивільно-правової угоди, на виконання якої була здійснена відповідна операція. Натомість підпунктом 8.6.4 цього пункту, підпунктом 9.1.2 п. 9.1 ст. 9, підпунктом 17.18 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону встановлені інші, не цивільно – правові, наслідки порушення платником податків вимог підпунктів 8.6.1 – 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 вищезазначеного Закону.

З огляду на зазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Артемівському районі м. Луганська підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 21 листопада 2006 року та ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі міста Луганська залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 21 листопада 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.