Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Горбатюка С.А., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Соснівському районі м. Черкаси до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (далі - СПД ФО) ОСОБА_1 про стягнення суми за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 січня 2007 року,

У вересні 2006 року прокурор Соснівського району м. Черкаси в інтересах держави в особі УПФУ в Соснівському районі м. Черкаси у Господарському суді Черкаської області пред'явив позов до СПД ФО ОСОБА_1, просив стягнути з останнього на користь першого заборгованість по страхових внесках та збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2607,64 грн. на підставі проведеної позивачем перевірки та 1081,91 грн. штрафу на підставі рішення УПФУ в Соснівському районі м. Черкаси від 23 березня 2006 року № 495 згідно з положеннями Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-IV (1058-15) ) за період з жовтня 2004 року по листопад 2005 року.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2006 року, залишеною без зміни ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 січня 2007 року, позовні вимоги прокурора Соснівського району задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 на користь позивача 2607,64 грн. заборгованості по внесках, 1081,91 грн. штрафу, а всього 3689,55 грн.

СПД ФО ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановивши нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га СПД ФО ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності у відповідності з Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 (746/99) .

Статтею 5 Закону № 1058-IV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) № 400/97ВР, яким разом із Законом України № 1058-IV (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство та іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги пенсійного органу по сплаті внесків до Пенсійного фонду України з суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників обґрунтовані.

Згідно розрахунку, заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, складає 2607,64 грн.

Відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно несплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк 90 календарних днів; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Відповідно до положень зазначеного закону до відповідача вірно були застосовані санкції у розмірі 1081,91 грн.

Доводи касаційної скарги правильність висновку судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Господарського суду Черкаської області від 07 листопада 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 січня 2007 року у справі за позовом прокурора Соснівського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.