Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Чалого С. Я.

Суддів: Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцька Л. Т.

при секретарі: Мудренко А. О.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом військової частини А-0780 до Ковельської районної державної адміністрації Волинської області, третя особа Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство "Тур" про визнання недійсним розпорядження, -

У квітні 2007 року військова частина А0780 звернулася з позовом до Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про визнання недійсним Розпорядження Ковельської районної державної адміністрації Волинської області від 31.01.2005 року №41 "Про підтвердження права землекористування Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" від 22.07.1994 року №001718 серія ІІ-ВЛ.

Постановою господарського суду Львівської області від 25.06.2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження №41 від 31.01.2005 року "про підтвердження права землекористування Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" Ковельської районної державної адміністрації.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року апеляційні скарги Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" та Ковельської районної державної адміністрації залишені без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство "Тур" подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявленому позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Ковельська районна державна адміністрація Волинської області, своїм Розпорядженням від 31.01.2005 року №41 "Про підтвердження права землекористування Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур", визнала чинним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою пл. 10027 га. №001718 серія ІІ-ВЛ від 22.07.1994 року Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству "Тур".

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження скаржника про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності є безпідставним, оскільки відповідно до П.6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" (v0002760-08) при перегляді справи у суді вищої інстанції саме по собі недотримання правил територіальної підсудності не може мати наслідком скасування судового рішення.

Таким чином посилання скаржника на те, що Ковельська райдержадміністрація є неналежним відповідачем, оскільки позов поданий до Ковельської райдержадміністрації про скасування його розпорядження від 31.01.2005 року №41 є безпідставним.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 25 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.