Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Бим М.Є. (суддя-доповідач)

суддів: Гордійчук М.П., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Банк "Український капітал" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року у справі №2-2965/05 за позовом відкритого акціонерного товариства "Нестерянська птахофабрика" до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Лучко Ніни Григорівни, треті особи - відкрите акціонерне товариство "Банк "Український капітал", товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Володимирський", закрите акціонерне товариство "Агробанк", про скасування виконавчого напису, -

ВАТ "Нестерянська птахофабрика" звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Лучко Н.Г., треті особи - ВАТ "Банк "Український капітал", ТОВ "Комерційний банк "Володимирський", ЗАТ "Агробанк", про скасування виконавчого напису.

В позові зазначало, що 09.07.2003 року між ВАТ "Банк "Український капітал", ЗАТ "Агробанк", ТОВ "Комерційний банк "Володимирський" (Консорціум банків) та ВАТ "Нестерянська птахофабрика" укладено договір застави, згідно якого забезпечуються вимоги Консорціуму банків всіх разом та кожного окремо, щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, інших платежів за консорціумним кредитним договором від 09.07.2003 року, який укладено між Консорціумом банків та ВАТ "Нестерянська птахофабрика", на якому приватний нотаріус Лучко Н.Г. за зверненням Консорціуму банків 26.10.2004 року вчинила виконавчий напис зареєстрований за № 1780, згідно якого звернено стягнення на нерухоме майно ВАТ "Нестерянська птахофабрика". На думку позивача виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом неправомірно, з порушенням вимог закону.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року, позов задоволено. Скасовано виконавчий напис, вчинений 26.10.2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н.Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1780.

В касаційній скарзі ВАТ "Банк "Український капітал" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з названим позовом у травні 2005 року в порядку цивільного судочинства.

Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні на час звернення позивача з даним позовом були встановлені главою 39 ЦПК України (1963р (1501-06) .).

Зміни до Прикінцевих та Перехідних положень КАС України (2747-15) , якими встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) набули законної сили 01.11.2005р., тобто до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення.

Отже, позивач правомірно звернувся з даним позовом до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та даним судом ця справа була розглянута в порядку ЦПК, а переглянута апеляційним судом 28 листопада 2005 року за нормами КАСУ.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що рішенням господарського суду Запорізької області від 08 вересня 2004 року у справі №17/292д за позовом ВАТ "Нестерянська птахофабрика" до ВАТ "Банк Український капітал", ЗАТ "Агробанк", ТОВ "Комерційний банк "Володимирський", третя особа – Регіональне відділення Фонду державного майна по Запорізькій області, було визнано недійсним договір застави від 09.07.2003 року з моменту укладення, а тому у приватного нотаріуса не було правових підстав для здійснення на ньому виконавчого напису.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна та колегія суддів ставиться до них критично з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2003 року між ВАТ "Банк Український капітал", ЗАТ "Агробанк", ТОВ "Комерційний банк "Володимирський" (Консорціум банків) та ВАТ "Нестерянська птахофабрика" був укладений кредитний договір №1, за умовами якого Консорціум банків надав позивачеві кредит в сумі 6330000 терміном не довше ніж до 08 липня 2004 року, при чому частка ВАТ "Банк Український капітал" складає 2750000грн., частка ЗАТ "Агробанк" складає 1530000грн., а частка ТОВ КБ "Володимирський" складає 2050000грн.

На забезпечення виконання зобов'язання по повернення кредиту, цього ж дня, а саме 09.07.2003р. між ВАТ "Банк Український капітал", ЗАТ "Агробанк", ТОВ "Комерційний банк "Володимирський" (Консорціум банків) та ВАТ "Нестерянська птахофабрика" було укладено договір застави майна ВАТ "Нестерянська птахофабрика". Вартість предмета застави за згодою сторін становить 5 655 272 грн.

За умовами даного договору застави заставодавець зобов’язався повернути заставодержателям терміном не довше ніж до 08 липня 2004 року суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом з розрахунку 21% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08 вересня 2004 року у справі №17/292д за позовом ВАТ "Нестерянська птахофабрика" до ВАТ "Банк Український капітал", ЗАТ "Агробанк", ТОВ "Комерційний банк "Володимирський", третя особа – Регіональне відділення Фонду державного майна по Запорізькій області, про визнання недійсним договору застави, в задоволенні позову ВАТ "Нестерянська птахофабрика" відмовлено та задоволено позов третьої особи з самостійними вимогами – визнано недійсним договір застави з моменту його укладення.

Слід зазначити, що у справі №17/292д позивач - ВАТ "Нестерянська птахофабрика", зокрема, зазначав, що він не мав права відчужувати майно, в тому числі і передавати його в заставу.

Не можна залишити поза увагою що ВАТ "Нестерянська птахофабрика" з позовом про визнання недійсним договору застави звернулось до суду в останній день повернення суми кредиту.

Рішенням від 08 вересня 2004 року господарський суд Запорізької області відмовив ВАТ "Нестерянська птахофабрика" в задоволенні позову про визнання недійсним договору застави, на якому приватним нотаріусом був здійснений оскаржуваний у даній справі виконавчий напис.

Вказаним рішенням були задоволені вимоги третьої особи - Регіональне відділення ФДМ по Запорізькій області про визнання недійсним договору застави, яка була залучена до участі в справі ухвалою суду від 19.08.2004р., тобто після спливу строку на повернення заставодавцем суми кредиту. При цьому господарський суд не вирішував питання щодо повернення заставодержателям (Консорціуму банків) суми, наданого ВАТ "Нестерянська птахофабрика" кредиту. Законом України "Про заставу" (2654-12) встановлено, що у разі припинення заставного права, права власності на заставлене майно чи припинення заставлених майнових прав, заставодержатель має право на відшкодування понесених ним збитків.

Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості звернення боржника до суду з позовом про визнання недійсним договору застави, тим паче після спливу строку на повернення кредиту.

Оскільки ВАТ "Нестерянська птахофабрика" не виконала прийняті на себе зобов'язання, 26.10.2004 року приватним нотаріусом Лучко Н.Г. був здійснений виконавчий напис на договорі застави, згідно якого звернено стягнення на майно ВАТ "Нестерянська птахофабрика" (а.с. 8).

Відповідно до ст.. 20 Закону України "Про заставу" (2654-12) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що вчиняючи виконавчий напис на договорі застави, приватний нотаріус діяла в межах своїх повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Отже, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Банк "Український капітал" – задовольнити частково.

Скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.