К-4193/08 Про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 25.03.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 12.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 12.09.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 23.04.2004 №264, реалізованого наказом по о/с від 23.04.2004 №103 ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом "є" статті 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Накази було оскаржено до Ленінського райсуду м. Луганська, після чого було винесено наказ від 23.12.2005 №815, відповідно до якого пункт 1 наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 23.04.2004 №264 скасовано і викладено у новій редакції, відповідно до якої ОСОБА_1 заслуговує стягнення, яке слід накласти на нього по його одужанню. Днем накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення з органів внутрішніх справ визнано перший день його працездатності, згідно наданих ним й перевірених управлінням Міністерства внутрішніх справ України відомостей про лікування, а саме 23.09.2004.

26.12.2005 було винесено наказ №516 по особовому складу, в якому вказується: "вважати ОСОБА_1 звільненим з органів внутрішніх справ з 23.09.2004 на підставі наказу управління Міністерства внутрішніх справ України від 23.12.2005 №815".

Колегія суддів вважає, що судами зроблено не правильний висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки по суті спірний наказ від 23.12.2005 №815 стосується не зміни дати звільнення ОСОБА_1 з займаної посади його та не корегує порядок звільнення позивача, а є новим наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суди, розглядаючи спір, не звернули уваги на те, що рішеннями судів накази №264 та №103 від 23.04.2009 про звільнення позивача згідно пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України скасовані, позивач поновлений на роботі. Наказом від 23.12.2005 №815 також скасовано пункт 1 наказу від 23.04.2004 №264 про звільнення позивача і видано знову наказ про звільнення позивача з посади за пунктом "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України за ті ж порушення, які були предметом дослідження судів, накази про звільнення скасовані, позивача поновлено на посаді.

Таким чином, суди, розглядаючи спір, не звернули уваги та не, що наказ від 23.12.2005 №815 та наказ від 26.12.2005 №516о/с є новими наказами, стосуються питання звільнення позивача з посади за ті порушення, які були предметом дослідження судів, і накази відносно яких скасовані, в тому числі і наказом від 23.12.2005 №815, а також не звернули уваги на строки звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 12.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2008 - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до Кам'янобрідського районного суду м. Луганська.