К-12543/08 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ - 25.03.2009 Прийняття

за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України – Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод"

до 1. Державної податкової інспекції у м. Львові;

2. Головного управління державного казначейства України у Львівській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 р., позов задоволено повністю. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові: №12301/0/289 від 11.01.2007 року, №12301/1/5148 від 22.03.2007 року, №12301/2/10118 від 07.06.2007 року, №602301/1/5147 від 22.03.2007 року, №602301/2/10117 від 07.06.2007 року, №6092301/0/6613 від 12.04.2007 року, №6262301/2/10119 від 07.06.2007 року, |№6492301/2/13454 від 27.07.2007 року, №6092301/2/15777 від 03.09.2007 року, №6562301/2/15776 від 03.09.2007 року, № 6562301/0/17770 від 02.10.2007 року, №6562301/1/19899 від 05.11.2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівській державний авіаційно-ремонтний завод" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 3444241,03грн.

ДПІ у м. Львові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судами норм матеріального права. Зазначає, що суди не врахували вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) , якими встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування цього податку. Відповідно, право на відшкодування податку виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість від продавця товару до Державного бюджету України, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку при придбанні товару. Ненадходження матеріалів зустрічних перевірок не дає можливості зробити висновок про відшкодування сум податку на додану вартість. Вважає, що за умови невключення позивачем у попередньому звітному періоді податкових накладних до відповідного реєстру позивач не мав права на бюджетне відшкодування від’ємного значення, яке виникло у нього у наступному податковому періоді.

ДП Міністерства оброни України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" у своїх письмових заперечення на касаційну скаргу та доповненнях до заперечень просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

У податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року від 20.04.2005 року позивачем заявлено до відшкодування 148302 грн. 00 коп., з якої 104810,39грн. відшкодовано на розрахунковий рахунок, 67963,00грн. знято з бюджетного відшкодування, 43491,61 грн. не відшкодовано.

У податковій декларації за травень 2005 року від 16.06.2005 року позивачем заявлено до відшкодування 165815,00 грн., не відшкодовано 46942,00 грн.

Органами державної податкової служби позивачеві зменшено бюджетне відшкодування за березень 2005 року на суму 67963,00 грн. та за травень 2005 року на суму 46942,00 грн. у зв’язку з порушенням позивачем вимог п.1.3, п.1.7, п. 1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР.

Вказані порушення полягали у включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ "Авіонормаль", постачальником якого було ПП "Малдіні" та ПП "Сікамус", та на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Компанія "Вежа", постачальником якого було ДП "Югтехноавіа", який отримував товар від ПП "Червономоргарант", який, в свою чергу, отримав його від ТОВ "Раут-С", тобто податковий кредит сформований за операціями, по яких відсутнє документальне підтвердження фактичної надмірної сплати зобов’язань з податку на додану вартість до Державного бюджету України. Такого висновку податкова інспекція дійшла виходячи з того, що ПП "Малдіні" не знаходиться за юридичною адресою, що позбавляє можливості провести зустрічну перевірку; рішенням суду від 02.06.2005 р. установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Раут-С" визнані недійсними.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування від 19.06.2007 року позивачем заявлено до відшкодування за травень 2007 року податку на додану вартість у сумі 398863,00 грн., з якої 53356,85 грн. відшкодовано платнику податків, а 345506,15 грн. не відшкодовано.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування від 17.07.2007 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування за червень 2007 року податку на додану вартість у сумі 398023,00 грн., яка позивачеві не відшкодована.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування від 16.08.2007 року позивачем заявлено до відшкодування за липень 2007 року податку на додану вартість у сумі 825015,00 грн., яку не відшкодовано.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування від 19.09.2007 року позивачем заявлено до відшкодування за серпень 2007 року податку на додану вартість в сумі 489508,00 грн., з якої 48276,05 грн. відшкодовано платнику податків, а 441231,95 грн. залишилась не відшкодованою.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування від 17.10.2007 року позивачем заявлено до відшкодування за вересень 2007 року податку на додану вартість в сумі 384962,00 грн., з якої платнику податків відшкодовано 98179,67 грн., а 286782,33 грн. залишилась не відшкодованою.

Відповідно до розрахунку суми бюджетного відшкодування від 20.11.2007 року позивачем заявлено до відшкодування за жовтень 2007 року податку на додану вартість у сумі 273319,00 грн., яка залишилась не відшкодованою.

Таким чином, бюджетне відшкодування податковим органом за травень-жовтень 2007 року зменшено у зв’язку з неможливістю документального підтвердження виконання податкових зобов’язань постачальниками товару у ланцюгу постачання у зв’язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок. За травень 2007 року бюджетне відшкодування зменшено також через невключення позивачем податкових накладних за травень 2007 року до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Податковим органом позивачеві зменшено бюджетне відшкодування за червень 2007 року в сумі 31581 грн., за листопад 2006 року на суму 100108,00грн. та за грудень 2006 року на суму 770598 грн. у зв’язку з порушенням позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивачем не сплачена сума податку у попередньому податковому періоді постачальникам товарів. Податковий орган вважає, що платник податку має право включити до розрахунку суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по тих товарах (послугах), податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з оплатою.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Суд касаційної інстанції вважає, що визначені податковою інспекцією вищенаведені підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування за травень-жовтень 2007, зокрема неможливість документального підтвердження виконання податкових зобов’язань постачальниками товару у ланцюгу постачання у зв’язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок, не є такими, що ґрунтуються на приписах Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порядок формування платником податку податкового кредиту, визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентується п.7.4, п. 7.5 та п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (168/97-ВР) , яких платник податків зобов’язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість може бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій була встановлена відсутність порушень з боку позивача вимог зазначених норм Закону, зокрема п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). .

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару, визнання недійсними у судовому порядку установчих документів одного з постачальників у ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту нарахованих (сплачених) сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товару, та на виникнення у платника податку від’ємного значення з податку на додану вартість та на право заявити таке до бюджетного відшкодування, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення) не ставив право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення до бюджетного відшкодування в залежність від належного виконання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань, сплати ними сум податків до державного бюджету та наявності у покупця цьому документального підтвердження.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів усіх попередніх постачальників товару у ланцюгу постачання та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції ЗаконуУкраїни від 25.03.2005р. № 2505-IV (2505-15) ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. "а" п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем у жовтні 2006 року та листопаді 2006 року, травні 2007 року була здійснена сплата грошових коштів за отриманий товар та податок на додану вартість постачальникам товару.

У наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дала від’ємне значення.

Отже, в силу вимог п.п. "а" п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст.7 цього ж Закону, у позивача виникло право на бюджетне відшкодування на ту частину від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума від’ємного значення, зокрема у таких спірних періодах, як листопад 2006 року, грудень 2006 року та червень 2007 року, з якими податковий орган пов’язує порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дорівнювала фактично сплаченій позивачем у попередніх податкових періодах: жовтні 2006 року, листопаді 2006 року та травні 2007 року відповідно, постачальникам таких товарів сумі податку.

З наведеного випливає, що позивачем сума від’ємного значення за спірні періоди заявлена до бюджетного відшкодування з додержанням вимог 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності у позивача права на відшкодування від’ємного значення через не включення податкових накладних, по яким відбулася сплата податку на додану вартість постачальникам товарів, у реєстр податкових накладних, отриманих у відповідних попередніх податкових періодах: жовтні, листопаді 2006 року та травні 2007 року.

Зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції ЗаконуУкраїни від 25.03.2005р. № 2505-IV (2505-15) ) випливає, що необхідною умовою для виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування є:

виникнення від’ємного значення суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 цього Закону;

від’ємне значення має дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг).

Закон не ставить в залежність право платника на бюджетне відшкодування від’ємного значення від включення податкових накладних в реєстр отриманих податкових накладних у попередніх податкових періодах.

Абзацом третім п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Посилання податкової інспекції у касаційній скарзі на наявність податкового повідомлення-рішення від 19.03.2008 р. про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування на загальну суму 2654407,52 грн. за грудень 2006, січень, березень, травень, червень, липень, серпень 2007 року, прийнятого за наслідками висновків акту перевірки від 19.03.2008 р. № 28/23-4/07684556 про результати невиїзної перевірки позивача з питань достовірності визначення від’ємного значення за листопад, грудень 2006 року та лютий, квітень, травень, червень, липень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року та січень, березень, травень, червень, липень, серпень 2007 року, суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на те, що дане податкове повідомлення-рішення не входить до предмету розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 р. – без змін.