Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Усенко Є.А.

при секретарі Остапенку Д.О.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: Філімоненка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Сніжному Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2006 та на постанову Господарського суду Донецької області від 10.10.2006

у справі №2/330а

за позовом Державного підприємства "Сніжне антрацит"

до Державної податкової інспекції у м.Сніжному Донецької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 10.10.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2006, позов ДП "Сніжне антрацит" задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сніжному від 12.09.2006 №0003051540/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання, про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач не скористався правом подання заперечень на касаційну скаргу, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов’язань за період з 30.06.2005 по 05.09.2006, за результатами якої складено акт від 11.09.2006 №180/15-31906124.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 12.09.2006 №0003051540/0, яким відповідно пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 270126,93 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 540253,85 грн.

Згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, розмір якого залежить від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення стала сплата позивачем у період з 31.07.2006 по 23.08.2006 сум податку на додану вартість за шістьма платіжними дорученнями у яких призначенням платежу зазначено сплату згідно постанови Кабінету Міністрів України №270. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002 №270 (270-2002-п) , яка набрала чинності з 02.04.2002, внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів Україні №892 від 05.06.2000 "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості" (892-2000-п) .

Пунктом 7-1 Постанови Кабінету Міністрів України №892 (892-2000-п) (в редакції постанови №270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002 №270 (270-2002-п) ". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002 № 270 (270-2002-п) ".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачем здійснена оплата поточних податкових зобов’язань згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2002 №270 (270-2002-п) , дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача права скеровувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, з посиланням на пп.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а, отже, і для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Пп.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлено право чи обов’язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов’язання платника податку, в рахунок сплати яких платник податків спрямував грошові кошти відповідними платіжними документами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сніжному Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 15.11.2006 та на постанову Господарського суду Донецької області від 10.10.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.