Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Горбатюка С.А., Лиски Т.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - УПСЗН Токмацької РДА) та Головного УПСЗН Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2006 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2006 року та за касаційною скаргою УПСЗН Токмацької РДА на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2006 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 у Токмацькому районному суді Запорізької області пред'явила позов до УПСЗН Токмацької РДА та Головного УПСЗН Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2004 - 2006 роки.

В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що вона є учасником бойових дій і відповідно до статті 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-Х11 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551), щорічно до 05 травня їй повинна виплачуватися щорічна разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Проте у період 2004-2006 років така грошова допомога їй була виплачена не в повному обсязі.

Просила стягнути з відповідача на її користь 3776,35 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за вказаний період, а також зобов'язати відповідача видати їй нагрудний знак "Ветеран війни-учасник війни".

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 частково задоволено.

Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2006 року в частині відмови у задоволенні позову про видачу нагрудного знаку скасовано.

Зобов'язано УПСЗН Токмацької РДА видати ОСОБА_1 нагрудний знак "Ветеран війни-учасник війни".

В решті постанову залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення у справі, яким задовольнити її позов.

УПСЗН Токмацької РДА також оскаржило рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, вказавши на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2006 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня.

Однак, Законом України від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, установлено виплату цієї допомоги у 2004 році - 120грн., у 2005 та 2006 роках - 250 грн.

Зазначені закони України, в період з 05 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу (частина 4 статті 17-1 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ), не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України щодо Державного бюджету України на 2004 - 2006 роки фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є норми Законів України щодо Державного бюджету України.

Окрім того, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині видачі нагрудного знаку "Ветеран війни-учасник війни", вірно послався на Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, яким передбачено, що відповідні нагрудні знаки видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам - органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального законів і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції та апеляційний суд не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області залишити без задоволення.

Оскаржувані постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2006 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області та Головного УПСЗН Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.