Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.,

розглянувши касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008 року

по справі № 2-а-603/08 (22-а-4947/08)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Держаної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про оскарження податкових повідомлень-рішень, -

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Держаної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька, про оскарження податкових повідомлень-рішень № 0000281742/0 від 18.04.2007р., № 0000281742/2 від 19.07.2007р., № 0000281742/3 від 26.09.2007р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2124573 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 року позовні вимоги задоволено та визнано протиправними спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Петровському районі м. Донецька звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення ДПІ у Петровському районі м. Донецька виїзної планової перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог оподаткування, валютного та іншого законодавства було виявлено порушення п. 4.7 ст. 4, п.7.3, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97), а саме, завищення суми податкового кредиту з ПДВ у січні-червні 2006 року на загальну суму 657143,74 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 18.04.2007р. було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000281742/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1416382 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 708191 грн. За результатами процедури адміністративного оскарження прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000281742/2 від 19.07.2007р., № 0000281742/3 від 26.09.2007р.

Вказане правопорушення виникло, на думку податкового органу, у зв'язку з неналежним оформленням податкових накладних, виданих позивачу за договором комісії від 12.01.2006 щодо продажу приватним підприємством "Луганська брокерська компанія" СПД ОСОБА_1 насіння соняшника, оскільки податкові накладні, як було встановлено висновком експерта від 22.06.2007 року, частково були підписані не посадовою особою - директором ПП "Луганська брокерська компанія" ОСОБА_2, а ОСОБА_3, яка на той час здійснювала ведення податкового та бухгалтерського обліку позивача, та деякі невстановленою особою, що на думку податкової інспекції не давало права позивачу враховувати ці накладні при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначені обставини не можуть бути визнані такими, що дають підставу податковому органу визначати суму податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки накладні за господарською операцією внесені до реєстру отриманих податкових накладних СПД ОСОБА_1, а факт оплати товару за накладними встановлений шляхом дослідження виписок з банківського рахунку позивача. А відтак, з посиланням на пп. 7.2.1., 7.2.3, 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону 168/97 суди дійшли висновку, що отримані позивачем податкові накладні є такими, що в повному обсязі відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та, відповідно, позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ згідно цих накладних.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зокрема, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявний лист Ленінської МДПІ за результатами зустрічної перевірки ПП "Луганська брокерська компанія" по взаєморозрахунках з СПД ОСОБА_1, зі змісту якого вбачається, що документами та печаткою ПП "Луганська брокерська компанія" заволоділи невстановлені особи, судам попередніх інстанцій необхідно було надати належну правову оцінку зазначеним обставинам, оскільки доведеним є факт складання та підписання частини податкових накладних невстановленими особами та віднесення за ними позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, судами не повно досліджувалось питання щодо наявності або відсутності у громадянки ОСОБА_3 повноважень складати та підписувати податкові накладні від імені ПП "Луганська брокерська компанія" та віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за такими накладними.

Залишилось нез'ясованим, чи мали операції із придбання та реалізації товару реальний характер, як перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та віддаленості контрагентів один від одного.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Таким чином, адміністративні суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2008 року по справі № 2-а-603/08 (22-а-4947/08) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.