К-3721/07 Про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії - 24.03.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25.01.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії та збільшенні стажу роботи, зобов’язання перерахувати розмір пенсії, -

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії та збільшенні стажу роботи, зобов’язання перерахувати розмір пенсії.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.01.2007 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва призначено пенсію за віком відповідно до його заяви від 01.01.2005, виходячи з його заробітку в період з 01.06.19995 по 31.12.2004 та стажу роботи 45 років 9 днів. При визначенні стажу роботи ОСОБА_1 для призначення пенсії, йому крім часу його праці на різних підприємствах також було враховано час навчання з 01.09.1958 по 01.03.1963, з 23.09.1965 по 31.10.1966, крім того військова служба в Збройних Силах з 14.05.1971 по 05.06.1972. ОСОБА_1, не погоджуючись з визначеним йому стажем роботи та розміром призначеної пенсії, звернувся до відповідачів із заявою про проведення перерахунку його стажу роботи і відповідно розміру його пенсії. Листами управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва від 24.05.2005 № 5671/06 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.07.2005 № 16854/10 ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку призначеної йому пенсії.

Суди, всупереч Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (637-93-п) , не дослідили наявність записів в трудовій книжці, щодо періодів навчання позивача в період з 01.09.1963 по 27.08.1965 на денній формі і одночасне перебування на роботі та з 01.09.1965 по 08.12.1966. Не дали належної оцінки довідкам, що підтверджують період знаходження у відрядженнях, в тому числі і при наявності записів у трудовій книжці про відрядження з 17.08.1984 по 30.08.1984, а також суди не вирішили всі позовні вимоги та не вирішили питання щодо зарахування заробітної плати за серпень 1999 в сумі 484,07 грн. до розрахунку пенсії, чи відмови в її зарахуванні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що вказані порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, при вирішенні цієї справи, призвели до прийняття неправильних судових рішень, які підлягають скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2006 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25.01.2007–скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії та збільшенні стажу роботи, зобов’язання перерахувати розмір пенсії направити на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.