Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Весельської Т. Ф.,

Сороки М. О.,

Мироненка О. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про визнання відмови в призначенні пільгової пенсії протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2007 року, -

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про визнання протиправною відмови в призначенні пільгової пенсії на підставі п. "д" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як доярці (оператору машинного доїння) та зобов'язання призначити пільгову пенсію після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2007 року, позов задоволено. Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії як доярці після досягнення 50-річного віку та при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі призначити та оформити їй пенсію відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після досягнення 50-річного віку та при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі ставить питання про їх скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.02.2007 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. "д" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак 28.02.2007 їй було відмовлено в зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували стаж роботи дояркою та норму обслуговування, що необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до трудової книжки позивача її пільговий трудовий стаж складає більше 21 року. На час звернення до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі їй виповнилося 50 років.

Строк зберігання документів, в яких відображались норми обслуговування корів і виконання цих норм, а саме табелі виходу на роботу і наряди, згідно з наказом головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України "Про затвердження переліку типових документів" (z0576-98) № 41 від 20.07.1998, становить 3 роки. Отже, первинних документів, на основі яких відповідач вимагає уточнюючу довідку, не існує.

Виконання встановлених норм обслуговування корів судами попередніх інстанцій були з'ясовані на підставі показань свідків, відповідно до яких позивач, крім дояркою в радгоспі "Червоноармієць" ніким більше не працювала, і що всі доярки, в тому числі і позивач, обслуговували більшу кількість корів, ніж було встановлено нормою.

Зважаючи на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області відхилити, а постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.