Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Лиски Т.О.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1від імені ОСОБА_2до Управління Пенсійного фонду України м. Брянці Луганської області про визнання бездіяльності управління у підвищенні пенсії незаконною та зобов'язання провести підвищення пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року, -

У травні 2008 року представник позивачки звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про визнання бездіяльності управління у підвищенні пенсії незаконною та зобов'язання провести підвищення пенсії, в якому посилається, що позивачка, згідно посвідчення НОМЕР_1 від 13 травня 1992 року, виданим на ім"я ОСОБА_2. має статус "дитини війни", відповідачем їй виплачується пенсії за віком. Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , який набрав чинності з 1 січня 2006 року, вона має право на підвищення до пенсії на 30% мінімального розміру пенсії за віком, однак відповідач не вживає заходи щодо проведення вказаного підвищення. Просить визнати зазначену бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати його встановити та сплатити зазначене підвищення пенсії з 1 січня 2006 року, а також у подальшому збільшувати розмір підвищення у разі зростання прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, просить стягнути судові витрати у розмірі 58,40 грн. за сплату судового збору та за отримання правової допомоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушив вимоги ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішення Конституційного суду 09.07.2007 (v0a6p710-07) № 6-рп та неправомірно відмовив у підвищенні пенсії, як "дитині війни" за період з 01.01.2006 року та з 01.01.2008 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року позов частково задоволений. Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області, стосовно відмови в здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області здійснити виплату ОСОБА_2. підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. В інший частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивачка, згідно посвідчення НОМЕР_1 від 13 травня 1992 року, має статус "дитини війни", якій відповідачем виплачується пенсія за віком. Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , який набрав чинності з 1 січня 2006 року, позивачка має право на підвищення до пенсії на 30% мінімального розміру пенсії за віком, однак відповідач не вживає заходи щодо проведення вказаного підвищення. Просить визнати зазначену бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати його встановити та сплатити зазначене підвищення до пенсії з 1 січня 2006 року, а також у подальшому збільшувати розмір підвищення у разі зростання прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, просить стягнути судові витрати у розмірі 58,40 грн. за сплату судового збору та за отримання правової допомоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушив вимоги ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". рішення Конституційного суду 09.07.2007 (v0a6p710-07) № 6-рп та неправомірно відмовив у підвищенні до пенсії, як "дитині війни" за період з 01.01.2006 року та з 01.01.2008 року.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) зазначено, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Вказаний Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) з зазначеними змінами був чинний до 31 грудня 2006 року.

У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому у відповідача не було підстав нараховувати підвищення пенсій дітям війни.

Згідно ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , серед них положення статті 71 Закону України "про державний бюджет на 2007 рік", щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" був визначений порядок нарахування підвищень до пенсій, як дітям війни, який не відповідає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімальне розміру пенси за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) ці положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України" щодо дітей війни, визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Задовольняючи частково позов, суд вірно зазначив про те, що відповідач зобов'язанй був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу встановленого статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року: з 1 квітня - 605 гривень, з 1 липня - 607 гривень, з подальшим перерахунком в порядку встановленому законом.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, обґрунтовуючи відмову в підвищенні розміру пенсії, як "дитині війни" помилково зазначав, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Брянці Луганської області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.