Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1. до управління ПФУ в м. Красноармійську про перерахунок і виплату пенсії з інвалідності, отриманої позивачем внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС,-

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2008 року були визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійськ Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Зобов'язано відповідача провести такий перерахунок з 22.11.2007 року, також постановою суду зобов'язано відповідача: проводити такни перерахунок у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійськ Донецької області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання проводити перерахунок пенсії в подальшому у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявленому позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу як особі, яка постраждала від ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була встановлена III група інвалідності, пов'язана з ліквідацією наслідків аварії.

Відповідно до норм ст.ст. 54, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1, як інвалід 111 групи пов'язаної з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, має право на основну - державну пенсію у розмірі 6 - мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію у розмірі 50 % - мінімальної пенсії за віком.

Про те, при зверненні ОСОБА_1. за перерахунком пенсії до Управління Пенсійного фонду йому було відмовлено в такому перерахунку, з тих підстав, що усі пенсійні виплати пенсійний фонд здійснює відповідно до норм чинного законодавства.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та КМУ від 12.07.2005 року № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів ІІІ групи в 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними вище постановами № 836 (836-96-п) та № 562 (562-2005-п) усупереч Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004 та 2005 роки, а не вищенаведені постанови Кабінету Міністрів України №836 (836-96-п) та №562 (562-2005-п) .

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2003 року - 21,50 грн., за 2004 року - 21,50 грн., за 2005, 2007 роки - 120 грн., суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнані неправомірними.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.