К-10904/07 Про стягнення заборгованості з пенсії - 23.06.2009 Прийняття

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в місті Кременчуці про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з пенсії,

провадження якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2003 року, -

У липні 2002 року ОСОБА_1пред'явив в суді позов до Управління Пенсійного Фонду України Автозаводського району в місті Кременчуці (далі - УПФ) про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з пенсії.

Зазначав, що отримує пенсію як працівник льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації. В листопаді 2001 року УПФ припинив виплату перерахованої у березні 2001 року пенсії в розмірі 607 гривень 90 копійок, а також провів новий перерахунок, внаслідок якого розмір пенсії зменшився до 434 гривень. Вважаючи зазначені дії незаконними, просив, з урахуванням уточнень, зобов'язати УПФ відновити виплату пенсії з листопада 2001 року в попередньому розмірі з урахуванням надбавки як непрацюючому пенсіонеру, а також виплатити заборгованість з пенсії в розмірі 4 372 гривні. Окрім цього, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволено частково. Дії УПФ щодо зменшення пенсії до розміру 434 гривень 58 копійок визнано такими, що суперечать статті 90 Закону України "Про пенсійне забезпечення", стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_1пенсію, недоотриману в період з листопада 2001 року по лютий 2003 року в розмірі 4 372 гривні, та зобов'язано відновити виплату пенсії ОСОБА_1. в розмірі 679 гривень щомісячно. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України.

Його касаційна скарга, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року (697-16) № 697, передана Верховним Судом України Апеляційному суду Сумської області для розгляду і вирішення.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2007 року касаційну скаргу передано Вищому адміністративному суду України як належному суду касаційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що пенсійне законодавство, яке врегульовує спірні правовідносини, таке відшкодування не передбачає.

Задовольняючи позов у решті заявлених вимог, суд першої інстанції вважав доведеним, що УПФ незаконно зменшив ОСОБА_1. пенсію до 434 гривень 58 копійок.

Апеляційний суд, з яким погоджується й колегія суддів Вищого адміністративного суду України, обгрунтовано зазначив про помилковість такого висновку суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу цивільної авіації, відповідно до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 4 травня 1987 року.

Після призначення йому пенсії, законодавство з питань пенсійного забезпечення змінено.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17 листопада 1999 року (пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення") передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності з 7 грудня 1999 року).

Оскільки на пенсію позивач вийшов до 7 грудня 1999 року, відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17 листопада 1999 року пенсія йому була перерахована з 7 грудня 1999 року, а при розрахунку її максимального розміру використана величина заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за період з грудня 1998 року до листопада 1999 року включно, що відповідає вимогам частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою встановлено, що розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за календарний рік, що передував місяцю з якого призначається пенсія (у даному випадку - з 7 грудня 1999 року).

Після внесення змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 17 листопада 1999 року ОСОБА_1. з 7 грудня 1999 року пенсія була перерахована й призначено її в розмірі 434 гривень 58 копійок. Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 28 березня 2002 року (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались" встановлено, що з 01 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам збільшено пенсії на 12 відсотків, у тому числі пенсії, призначені працівникам льотно-випробувального складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.

Як до, так і після прийняття зазначеної постанови інші рішення про підвищення розміру пенсії не приймалися.

Незважаючи на це, позивачу з березня 2001 року помилково було збільшено розмір пенсії до 607 гривень 90 копійок.

Оскільки зазначений перерахунок був проведений не в зв'язку з прийняттям Урядом рішень про підвищення пенсій, в УПФ не було законних підстав для збільшення її розміру на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства у відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) .

Після виправлення помилки розмір пенсії ОСОБА_1склав 434 гривні 58 копійок.

Отже, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині вимог, що були задоволені та, відмовивши в їх задоволенні, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що зменшення розміру пенсії позивача пов'язане з виправленням помилки, допущеної при перерахунку пенсії.

Наведеного висновку доводи касаційної скарги не спростовують, а, так як апеляційний суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення, то згідно з правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування прийнятого ним рішення немає.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.