Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Черпіцької Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснодонського обласного управління праці та соціального захисту населення про стягнення допомоги на оздоровлення,-

В червні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом до Краснодонського міського управління праці та соціального захисту населення в якому посилався на те, що у 1988 році він приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого отримав захворювання, яке прирівнюється до 3-ї групи інвалідності.

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року (796-12) , відповідач зобов'язаний виплачувати йому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних виплат. Проте відповідач протягом 1996 року по 2003 рік здійснював виплату цієї виплати у сумі 21 грн. 50 коп., у наслідок чого недоплата за весь період складла 6388 грн., яку позивач і просить стягнути на його користь.

Рішенням Краснодонського міськрайоного суд Луганської області від 17 січня 2005 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 21 березня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС, а тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Таку допомогу позивач отримував протягом 1996 року по 2003 рік у розмірі 21 грн. 50 коп., що встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) , що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 17 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 березня 2005 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.