Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 28.11.2006 року

по справі № 3/154

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000152301/0/40 від 20.06.2006р., яким зменшено бюджетне відшкодування та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22500 грн. (в тому числі 15000 грн. – основний платіж та 7500 грн. – штрафні фінансові санкції).

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року у даній справі позов задоволено та визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0/40 від 20.06.2006р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22500грн. (в тому числі 15000 грн. – основний платіж та 7500 – штрафні фінансові санкції) за порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами і доповненнями).

При цьому податкова служба виходила з того, що в січні 2005 року на підставі даних оборотних відомостей по 361 рахунку "Розрахунки з покупцями та замовниками", відомостей реалізації №16, калькуляцій фактичної собівартості виготовленої продукції, первинних бухгалтерських документів до них, було занижено базу оподаткування ПДВ на 75 000 грн., а саме: теплову енергію реалізовано за ціною, яка нижче фактичних витрат на її виготовлення на 75 000 грн., що привело до завищення від'ємного значення по ПДВ у січні 2005 року в сумі 15 000, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, відповідно до п. 31 ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року № 2285-ІV в редакції, яка була чинна в січні 2005 року, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством на 2005 рік дію п. 4.1. ст. 4, пунктів 5.8-5.10 статті 5 та першого речення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зупинено.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Згідно з ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, в січні 2005 року позивачем не могло бути порушено вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки протягом 2005 року дія пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" була зупинена на підставі пункту 31 ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Таким чином, оскільки в акті перевірки визначено порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та оскаржуване повідомлення-рішення, прийнято на підставі п. 4.1. ст. 4 цього Закону, дія якого на час виникнення спірних правовідносин було зупинено, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 20.06.2006 року за № 0000152301/0/40 прийняте поза межами правового поля, а відтак щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 28.11.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.04.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 28.11.2006 року по справі № 3/154 залишити без змін.

Справу № 3/154 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена у повному обсязі 26.03.2009р.

З оригіналом згідно