Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року та постанову Господарського суду Миколаївської області від 02.08.2006 року по справі №15/159/06 за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбузьке" про стягнення сум отриманого прибутку без законних підстав

Постановою господарського суду Миколаївської області від 02.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007р., у задоволенні позову про стягнення 7000,00 грн. відмовлено з посиланням на те, що вимога позивача про стягнення спірної суми як одержаної ТОВ "Надбузьке" без установлених законом підстав не ґрунтується на приписі статті 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", згідно якої до суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності, види якої перелічені частиною 2 статті 2 та статтею 9 цього ж Закону, без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, та те, що позивач не довів поданими суду доказами, що розрахунок з ТОВ "Надбузьке" на вказану суму в оплату реалізованої ним товариству з обмеженою відповідальностю "Агроресурси" аміачної селітри фактично відбувся.

В касаційній скарзі ДПІ у Миколаївському районі просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Надбузьке" реалізувало ТОВ "Агроресурси" аміачну селітру загальною вартістю 7000,00 грн за накладними від 05.05.2003р. № 12 та від 03.06.2003р. № 61, не маючи при цьому ліцензії на торгівлю агрохімікатами.

Пунктом 11 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", в редакції Закону, що діяла впродовж травня – червня 2003 року, встановлено, що виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами підлягає ліцензуванню.

Суспільні відносини у галузі виробництва пестицидів та агрохімікатів та їх торгівлі регулюються Законом України "Про пестициди та агрохімікати" (86/95-ВР) .

Частиною 1 статті 9 цього Закону встановлено, що підприємницька діяльність у сфері виробництва, зберігання, транспортування, реалізації пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними здійснюється на підставі ліцензії (спеціального дозволу), порядок видачі якої визначається Кабінетом Міністрів України..

Згідно статті 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Повноваження органу державної податкової служби щодо перевірки наявності у суб’єкта господарювання ліцензії передбачене пунктом 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Даючи правову оцінку встановленій обставині реалізації відповідачем аміачної селітри /агрохімікату/ без придбання відповідної ліцензії, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлена статтею 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і передбачає накладення на суб’єкта господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії фінансових санкцій, то застосування податковим органом міри відповідальності не може суперечити змісту наведеної норми. А відтак, вимога ДПІ у Миколаївському районі про стягнення 7000,00 грн. як отриманих без установлених законом підстав є неправомірною.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року залишити без змін.

Справу № 15/159/06 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно