Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01.08.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 року

у справі № 2-а-23 (22-5401/2006)

за позовом ОСОБА_1

до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов'язання

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов'язання в сумі 1769,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що майновий пай не відноситься до об'єктів комерційної власності, які оподатковуються відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) . А тому нарахування їй податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1769,76 грн. є неправомірним.

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Куйбишевська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами порушено норми матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.2005 року успадкувала від матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, майновий пай в сумі 13613,54 грн. в пайовому фонді КСП "Зірка". Вказане майно належало померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серії ЗП-ІХ № 005553, виданого виконкомом Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 21.01.2004 року.

30.03.2006 року ОСОБА_1подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2005 року, в якій вона зазначила вартість успадкованого майнового сертифіката, проте, за висновками податкової інспекції не сплатила податок з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що успадкований майновий сертифікат в пайовому фонді КСП "Зірка" це майнове право, яке не можна розглядати як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом. За вказаних обставин дане спадкове майно не підлягає оподаткуванню на підставі підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон України від 22.05.2003 року № 889-IV (889-15) ) оподаткуванню за ставкою, визначеною пункті 7.1 цього Закону (13 % на період 2004-2006 року), підлягає вартість об'єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.

Відповідно до пункту 17 Розділу X Земельного кодексу України (2768-14) , сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) не є цінним папером в розумінні статей 1, 3 Закону України від 18.06.1991 року № 1201-ХІІ "Про цінні папери і фондову біржу".

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки, право власності на земельну частку (пай) та право власності на майновий пай не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка не являється членом КСП "Зірка", немає права на управління підприємством та інших прав, передбачених статтею 167 Господарського кодексу України.

Пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлено заборону до 1 січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.

Отже, сертифікат на земельну частку (пай) не відноситься до корпоративних прав.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що майновий пай в пайовому фонді КСП "Зірка" не є об'єктом комерційної власності, та не підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною підпунктом 7.1 цього Закону (13 % на період 2004-2006 року).

Крім того, статтями 1, 6 Закону України від 25.06.1991року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки податків та об'єкти оподаткування можуть встановлюватись виключно законами України про оподаткування.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити.

Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 01.08.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.