Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України (далі - УСБУ) в Закарпатській області, Служби безпеки України про поновлення на посаді,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Зазначав, що наказом голови Служби безпеки України № 1621-ос від 31.08.2005 року він звільнений в запас з посади старшого оперуповноваженого 3-го відділу головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ у Закарпатській області з підстав, передбачених пп. "е" п. 67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України (у зв'язку з службовою невідповідністю). Вважаючи, що дисциплінарні стягнення протягом 2005 року застосовувались до нього безпідставно, просив поновити його на раніше займаній посаді.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Вважає, що дисциплінарне стягнення до нього застосовано з пропуском встановленого законодавством строку, без належної перевірки та безпідставно.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за наслідками службового розслідування по факту можливого зловживання своїм службовим становищем, та на підставі висновку атестаційної комісії УСБУ в Закарпатській області, з врахуванням застосованих до позивача дисциплінарних стягнень, а саме: 16.02.2005 року, 27.04.2005 року та 17.06.2005 року, у відповідача були підстави для його звільнення у зв'язку з службовою невідповідністю.

Проте, такого висновку суди дійшли без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

З матеріалів справи видно, що наказом голови Служби безпеки України № 1621-ос від 31.08.2005 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за підпунктом "б" п. 66 та підпунктом "е" пункту 67 у зв'язку з службовою невідповідністю.

Підстави звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, солдатів і матросів, сержантів і старшин та осіб кадрової військової служби офіцерського складу Служби безпеки України передбачені Положенням про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року N 1053/2001 (1053/2001) (далі - Положення). Згідно п.65 цього Положення порядок звільнення військовослужбовців з військової служби визначається Головою Служби безпеки України.

Відповідно до п.п."є" п.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, дія якого поширюється на Службу безпеки України, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю є видом дисциплінарного стягнення, яке накладають на офіцерів.

Прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (п.84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України). Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

З матеріалів справи видно, що наказом начальника УСБУ в Закарпатській області № 44/ДСК від 29.06.2005 року призначалось службове розслідування для перевірки фактів можливого зловживання ОСОБА_1 службовим становищем.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі висновку атестаційної комісії, яка розглянула матеріали службового розслідування від 29 липня 2005 року, згідно яких він зловживав своїм службовим становищем.

Проте, висновок службового розслідування в матеріалах справи відсутній та судами попередніх інстанцій не досліджувався.

З витягу з протоколу засідання атестаційної комісії від 30.07.2005 року та витягу з наказу голови Служби безпеки України № 1621-ос від 31.08.2005 року про звільнення позивача не можливо зрозуміти, вчинення якого проступку стало підставою для висновку про службову невідповідність позивача.

Причини, умови та сам факт вчинення правопорушення позивачем судами першої та апеляційної інстанції не перевірені.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій на зазначені вимоги процесуального закону уваги не звернули, підстави застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, який є крайнім заходом впливу, не перевірили.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.