Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року по справі № 18/259 за позовом ВАТ "Рівнеазот" до ДПІ у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 08.12.2006 року в задоволені позовних вимог ВАТ "Рівнеазот" до ДПІ у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова – про задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 03.08.2007 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати постанову апеляційного суду посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно відхилити, а судові рішення залишити без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.09.2006р. №0002432342/0/23-121, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1083021 грн. (з них: основний платіж – 361007 грн., штрафні (фінансові) санкції – 722014 грн.) стали результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Рівнеазот" за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., які були закріплені в акті №05607824 від 18.09.2006 року.

Зокрема, в зазначеному акті перевірки податковим органом зазначається про заниження позивачем податку з доходів, отриманих нерезидентами "Chadmount Company Limited bay Shares" (відповідно до реквізитів угоди назва орендодавця – "Chadmount Limited"), "Moldromukrtrans", компанією "HALDOR TOPSOE A/S", "Frantisek Moser-CHIME", ЗАТ "Разнопромімпорт", ВАТ "НІІК" та компанії із джерелом їх походження з України на суму 361007 грн. за період з 01.04.2005р. по 01.04.2006р. ВАТ "Рівнеазот" здійснювало виплати у розумінні п.13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зрештою, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження в Україні згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування та Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, ВАТ "Рівнеазот" користувалось правилами міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування без отримання від нерезидентів довідок, що засвідчували б їх статус як нерезидентів тієї країни, в якій вони мають своє місцезнаходження з якими підписаний міжнародних договір, таким чином, відповідач вважає, що доходи вищезазначених підприємств підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставкою у розмірі 6% або 15% від їх суми у тих податкових періодах, на які припадає їх виплата.

Згідно з положеннями п.13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2 ст.13 цього Закону передбачено обов’язок резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову правильно виходив з наступного.

Згідно із Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (498_624) (ратифікована 23.04.1996р., набрала чинності від 27.05.1996р.), між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (208_669) (ратифікована 12.07.1996р., набула чинності 21.08.1996р.), між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (ратифікована 06.10.1995р., набула чинності 03.08.1999р.), між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (ратифікована 17.03.1999р., набула чинності 20.04.1999р.), Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії (підписана 10.02.1993р., набула чинності 11.08.1993р.), прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницької діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

За змістом статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов’язання за цими договорами.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Статтею 19 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зазначене положення кореспондується з вимогами ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що зазначені в акті перевірки юридичні особи: "Chadmount Company Limited bay Shares" (відповідно до реквізитів угоди назва орендодавця – "Chadmount Limited"), "Moldromukrtrans", компанія "HALDOR TOPSOE A/S", "Frantisek Moser-CHIME", ЗАТ "Разнопромімпорт", ВАТ "НІІК" є резидентами держав, з якими укладено Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень.

Згідно пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 (470-2001-п) (далі по тексту – Порядок № 470), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов’язково містити інформацію, визначену частиною 2 пункту 4 Порядку № 470 (470-2001-п) .

Як вбачається з матеріалів справи, довідки надані позивачем на підтвердження того факту, що його контрагенти є резидентами країн, з якими укладено міжнародний договір відповідають вимогам, закріпленим в пункті 4 Порядку № 470, отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що прибуток від підприємницької діяльності цих резидентів, які є сторонами угод, укладених з позивачем, оподатковуються лише в державі резидентами якої вони є.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.09.2006р. №0002432342/0/23-121, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1083021 грн. (з них: основний платіж – 361007 грн., штрафні (фінансові) санкції – 722014 грн.).

Такий висновок апеляційного суду відповідає вимогам законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Рівне відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.