Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2007 року

у справі № А-8/217

за позовом Державного підприємства дослідного господарства "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області

про визнання нечинним рішення, -

У вересні 2006 року ДП дослідного господарства "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук звернулось до суду з позовом до ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000012400/0 від 22 серпня 2005 року.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2006 року в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2007 року постанову господарського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2006 року скасовано частково.

Позов задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000012400/0 від 22 серпня 2005 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 207 639, 87 грн.

В решті постанову господарського суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 17 травня 2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДП дослідного господарства "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області відмовити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2007 року в частині задоволення позову залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18 серпня 2004 року Тисменицька МДПІ в Івано-Франківській області прийняла першу податкову вимогу № 1/324, яка була надіслана позивачу 20 серпня 2004 року.

08 листопада 2004 року Тисменицька МДПІ в Івано-Франківській області прийняла другу податкову вимогу № 2/427, яка була надіслана позивачу 10 листопада 2004 року.

МДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області провела перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі в ДП ДГ "Перемога", за результатами якої було складено акт № 00001-2400 від 22 серпня 2005 року.

Під час перевірки було встановлено, що на підставі договору купівлі – продажу № 10 від 17 січня 2005 року через Івано-Франківську аграрну товарну біржу позивачем було реалізовано основні засоби на суму 226 879, 20 грн. Податкова заборгованість з урахуванням пені на час перевірки становила 19 239, 13 грн.

22 серпня 2005 року на підставі акта перевірки Тисменицька МДПІ в Івано-Франківській області прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000012400/0, яким згідно з підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу визначила суму штрафних санкцій в розмірі 226 879, 00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 17 січня 2005 року між позивачем та громадянином Франції Труве Крістоф було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна на суму 226 879, 00 грн., що був зареєстрований на Івано-Франківській товарній біржі. При цьому згідно договору директор Державного підприємства дослідного господарства "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук при підписанні договору діяв на підставі Постанови Президії Української Академії Аграрних Наук № 15 від 28 жовтня 2004 року, відповідно до якої Президія Української академії аграрних наук погодилась з пропозицією дирекції Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН щодо продажу будівель, що знаходяться на балансі позивача.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було дотримано вимог законодавства щодо узгодження операцій із заставленими активами.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що поширення податкової застави на всі активи позивача без врахування суми його податкового боргу та застосування штрафу на всю суму відчуження його активів є неправомірним з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 (v002p710-05) у справі № 1-9/2005.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 1.17 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом.

Згідно підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Перебування активів платника податків в податковій заставі передбачає узгодження операцій з цими активами.

Положення підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачають можливість платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснювати вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

До таких операцій з активами відносяться, зокрема купівля чи продаж, інші види відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна.

Підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено застосування штрафу за відчуження платником податків активів, активи якого перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005 (v002p710-05) у справі № 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пункту 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Ці положення підпункту 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 24 березня 2005 року. При цьому Конституційний Суд України в своєму Рішенні зазначив, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобов’язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. На думку Конституційного Суду України, поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов’язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Враховуючи вищевикладене, поширення податкової застави на всі активи позивача без врахування суми його податкового боргу та застосування штрафу в розмірі суми відчуженого майна є неправомірним з урахуванням того, що штраф, передбачений підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", має застосуватись лише в розмірі відчуження майна, на яке поширюється право податкової застави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції та визнав нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000012400/0 від 22 серпня 2005 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 207 639, 87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.