Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року у справі №2-а-8118/2007 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві, в якому просила зобов'язати відповідача провести перерахунок доплати до її пенсії, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року, яка складає 440 грн..

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року, позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ в м. Біла Церква провести перерахунок доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 9 липня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м. Білій Церква як непрацююча пенсіонерка та зареєстрована і постійно проживає в м. Білій Церкві, яке згідно постанови КМ України № 106 від 23.07.1991року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст.. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 вищезазначеної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю провадиться доплата в розмірі - одна мінімальна заробітна плата.

Дія положень ст.. 39 цього Закону була зупинена Законами України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) та "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) .

Однак, рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року деякі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , зокрема, пункт 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, визнані неконституційними.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві відхилити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.