22а-11374/08/9104 Про захист порушених прав та визнання неправомірною відмови в наданні дозволу на переведення квартири із житлового в нежилий фонд - 08.10.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Житлово-будівельноого кооперативу "Строитель" на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про захист порушених прав та визнання неправомірною відмову щодо надання дозволу на переведення квартири із житлового фонду в нежитловий фонд,-

ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради в якому просила визнати неправомірною в ідмову відповідача у наданні дозволу щодо переведення із житлового в нежитловий фонд належної на праві власності квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати виконавчій комітет Ужгородської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд належної на праві власності квартири АДРЕСА_1 без письмової згоди сусідів суміжних квартир та кооперативу "Будівельник".

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2007 р. позовні вимоги задоволено, відмову Ужгородської міської ради у наданні дозволу щодо переведення із житлового в нежитловий фонд належної на праві власності квартири АДРЕСА_1 - визнано неправомірною та зобов'язано виконавчій комітет Ужгородської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд належної на праві власності квартири АДРЕСА_1 без письмової згоди сусідів суміжних квартир та кооперативу "Будівельник".

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції житлово-будівельний кооперативу "Строитель" оскаржив його в апеляційному порядку. вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив принципи адміністративного судочинства, передбачені ст. 7 КАС України.

Згідно ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень дій чи бездіяльності.

Головуючий суддя по справі Ціцак Л.В. проявив особливу зацікавленість у справі при відсутності предмету спору (Ужгородська міська рада ніякого рішення відносно ОСОБА_1. не приймала), порушив вимоги ст..107 КАС України (2747-15) і безпідставно відкрив провадження у справі.

Позивач після придбання квартири АДРЕСА_1 звернулася із заявою в ЖБК "Строитель", який є власником житлового будинку, надати дозвіл на переведення її квартири в нежитловий фонд у зв'язку з обладнанням там туристичного офісу. Рішенням загальних зборів кооперативу від 23.11.2007 р. їй в цьому було відмовлено.

Управління майном міста Ужгорода листом № Д-596 від 26.11.2007 р. на заяву ОСОБА_1. від 15.11.2007 р. дало роз'яснення, що обов'язковою умовою для отримання дозволу виконавчого комітету міської ради на переведення приміщення з житлового фонду в нежитловий для здійснення підприємницької діяльності є наявність письмової згоди власників квартир, які безпосередньо межують з даним приміщенням, а також згоди кооперативу, до якого відноситься даний будинок .

Управління ніякого рішення не прийняло, має статус юридичної особи, але ОСОБА_1. позов до нього не пред'являла.

Незважаючи на те, що кооператив є власником житлового будинку, в якому знаходиться квартира позивача, суд не залучив його до участі в розгляді справи в якості третьої сторони, а вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки.

Аналогічно він поступив і відносно юридичної особи - виконавчого комітету Ужгородської міської ради, який не був відповідачем по справі.

Виносячи постанову, суд послався на Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та постанову Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 (572-92-п) , які не мають ніякого відношення для вирішення питання щодо переведення квартири в нежитловий фонд.

Згідно ч..3 ст. 7 ЖК України тільки непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної або міської ради. Згідно ч. 4 ст. 8 ЖК України взагалі забороняє переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі. Суд знехтував цими вимогами.

Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка, з метою отримання дозволу на переведення належної їй на праві приватної власності житлової квартири за АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення, 15 листопада 2007 року звернулась до Управління майном міста Ужгородської міської ради. Листом №Д-596 від 26 листопада 2007 року, Управління майном міста Ужгородської міської ради у задоволені заяви відмовило, мотивуючи свою відмову тим, що відповідно до затверджених рішенням Ужгородської міської ради №599 від 27.05.2005 року порядком та умовами влаштування об'єктів для здійснення підприємницької діяльності у житлових будинках, обов'язковою умовою для отримання дозволу є наявність письмової згоди власників квартир, які безпосередньо межують з даним приміщенням, а також згоди кооперативу до якого відноситься даний будинок.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , власник приватизованого житла має право розпорядитися квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Тому відмова Ужгородської міської ради порушила право позивачки на власність, свободу розпорядження власним майном та свободу підприємницької діяльності

Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

У відповідності до положень Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Ужгородської міської ради №599 від 27.05.2005 року затверджено Положення про порядок та умови влаштування об’єктів для здійснення підприємницької діяльності у житлових будинках, згідно якого однією з умов для отримання дозволу є наявність письмової згоди власників квартир, які безпосередньо межують з даним приміщенням, а також згоди кооперативу до якого відноситься даний будинок.

Проте суд першої інстанції не звернув увагу на вище вказану обставину та не дав її належної оцінки, а оскільки вище зазначене положення не змінено та не скасовано, то відповідно у суду не було достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того суд першої інстанції не залучив до розгляду справи апелянта, чим порушено його права.

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні позову – відмовити.

Крім того колегія суддів зазначає, що підстави закриття провадження у справі визначені ст. 157 КАС України і в даному випадку такі відсутні.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.3, 4 ч. 1 ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Строитель" - задовольнити частково, скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2007 р. у справі № 2а-2090/07, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.