К-26620/06 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу - 18.03.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду м.Києва від 28.03.2006 позов ДПА у м.Києві задоволено частково. Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 13.12.2004, від 20.01.2005, від 20.02.2005, від 03.03.2005, від 01.04.2005, від 04.05.2005 від 11..05.2005, від 01.06.2005 укладені між ТОВ "Вальцер" та ТОВ "Оріан" з підставі передбачених ст. 207 ГК України. Зобов’язано ТОВ "Оріан" повернути ТОВ "Вальцер" грошові кошти в сумі 103059,77 грн. Стягнуто з ТОВ "Вальцер" в доход Державного бюджету України вартість товару, отриманого за договорами купівлі-продажу від 13.12.2004, від 20.01.2005, від 20.02.2005, від 03.03.2005, від 01.04.2005, від 04.05.2005 від 11..05.2005, від 01.06.2005 у сумі 103059,77 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Підставою для прийняття такого рішення стали висновки суду, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 27.12.2005 визнано недійсними статут та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Оріан", у зв’язку з чим ним здійснювалась тіньова господарська діяльність, метою якої було приховування доходів від оподаткування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано недоведеністю умислу відповідачів на укладення угод, спрямованих на ухилення від оподаткування.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач-1 у запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідачі представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено у справі, між відповідачами був укладений усний договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ "Оріан" на підставі видаткових накладних №032 від 13.12.2004, №067 від 20.01.2005, №027 від 20.02.2005, №068 від 03.03.2005, №035 від 01.04.2005, т№033 від 04.05.2005, №066 від 11.05.2005, №069 від 01.06.2005 поставило, а ТОВ "Вальцер" прийняло товар на загальну суму 103059,77 грн., що підтверджується і відповідними податковими накладними.

Оплата за отриманий товар ТОВ "Вальцер" проведена в повному обсязі відповідно до картки рахунку 631 від 27.10.2005, книги обліку придбання товарів, робіт, послуг, витягу з руху по банківському рахунку відповідача-1.

ДПА у м.Києві вважає, що вищезазначені угоди укладені відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 27.12.2005 року визнано недійсним статут та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Оріан" та встановлено, що підприємство зареєстровано на особу, яку оформлено як директора підприємства без її згоди, та яка не мала відношення до господарської діяльності підприємства взагалі. Таким чином, на момент укладення спірних правочинів, відповідач-2 не мав статусу юридичної особи та статусу платника ПДВ, а тому не мав на меті сплачувати до бюджету податки і збори.

Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки суду апеляційної інстанції, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Самі по собі оскаржувані угоди не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, якщо контрагент за договором не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для визнання недійсними укладених з ним угод.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення.

Позивачем не надано доказів виключення ТОВ "Оріан" з ЄДРПОУ, як і не надано суду обвинувального вироку щодо його посадових осіб по факту здійснення фіктивного підприємництва.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги податкового органу про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судами не враховано того, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Згідно з ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав вважати спірні угоди недійсними та застосування відповідних наслідків, вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судового рішення у цій частині, а в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у частині відмови у задоволенні позову про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті судове рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.