К-18601/07/К-20256/07 Про зобов’язання вчинити дії щодо списання із зведеного обліку запасів бокситів необлікованих внаслідок природних втрат - 18.03.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання бездіяльності протиправною, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Державного комітету України з державного матеріального резерву та прокуратури міста Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 05 січня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2007 року, -

У грудні 2005 року ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії щодо списання із зведеного обліку запасів бокситів необлікованих внаслідок природних втрат.

Постановою Господарського суду м. Києва від 05 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2007 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо приведення у відповідність обліку запасів бокситів на ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат". Зобов’язано Державний комітет України з державного матеріального резерву списати зі зведеного обліку запасів матеріальних цінностей державного резерву в кількісному та вартісному обчисленні боксити у кількості 220529 тонн, внаслідок природних втрат, на підставі оперативного обліку ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" щодо наявності і руху запасів матеріальних цінностей державного матеріального резерву та акта контрольної перевірки наявності та стану роботи з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву на ВАТ "ЗАлК" від 06.12.2005.

У касаційних скаргах на вказані судові рішення Державний комітет України з державного матеріального резерву і Прокуратура міста Києва ставлять питання про їх скасування в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 1956 р. по 2002 р. позивач зберігав на своїй території боксити мобілізаційного резерву.

На підставі службового завдання відповідача (припис від 02.12.2005 № 550/п), була проведена контрольна перевірка наявності та стану роботи з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву у позивача.

Перевіркою встановлено, що позивач повністю виконує свої обов’язки щодо розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву.

У зв’язку з тривалістю зберігання на боксити мали вплив явища (водяна ерозія, вантажні та складські роботи, тривалість зберігання, транспортування та інші), які об’єктивно спричинили їх природні втрати в кількості 220529 тонн. Вищезазначене найшло своє підтвердження в акті перевірки від 06.12.2005.

За рік на зберігання бокситів мобілізаційного резерву позивач витрачав 219139 грн. власних коштів, що підтверджується розрахунком річної вартості витрат на зберігання сировини мобілізаційного резерву.

Позивач звернувся з листом від 07.12.2005 № Л.Н.-2б/139 до відповідача з проханням про зняття з обліку природних втрат матеріальних цінностей. Відповідач листами від 27.09.2001 № 3/1625/ЛК, від 27.05.2004 № 10-2/3759, від 02.07.2004 № 14/8-2-1409, від 14.12.2005 № 10-1/7583 відмовив позивачу у задоволенні прохання, посилаючись на відсутність нормативів природних втрат бокситів, а також на те, що це відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України, та на відсутність норм права про зняття з обліку природних втрат матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Згідно з постановою Держпостача СРСР від 10.01.1977 № 2 "Про норми природних втрат окремих видів продукції", галузевих рекомендацій ГР 3-017-2002 "Методика визначення природних втрат бокситів при їх довгостроковому зберіганні", затверджених розпорядженням Мінпромполітики України № 97 від 23.09.2002, вбачається можливість визначити природні втрати бокситів при тривалому зберіганні на відкритих складах позивача.

За завданням Міністерства промислової політики України Державним науково-дослідним інститутом Титану (Запоріжжя 2002р.) відпрацьовано Методику визначення природних втрат бокситів при їх довгостроковому зберіганні.

За вказаною Методикою Державним науково-дослідним та проектним інститутом Титану зроблено розрахунок природних втрат бокситів при їх довгостроковому зберіганні на ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" в період з 1960 р. по 01.12.2002. У рахунку природних втрат бокситів зазначено сумарні втрати в кількості 220529 тонн: 82 737 тонн – вантажних роботах та роботах з планування складських ділянок, 100802 тонн – тривалому зберіганні бокситу, 217 тонн – транспортуванні бокситу, 36773 тонн – водяної ерозії.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що посилання відповідача на відсутність нормативів, які дають можливість визначити природні втрати бокситів при зберіганні, не відповідають дійсності і це не є перешкодою зняття їх з обліку та приведення звітності у відповідність наявним матеріальним ресурсам.

Обов’язки відповідача з організації та проведення обліку запасів матеріальних цінностей державного резерву визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" (1129-97-п) .

Згідно з п.п. 14 п. 4 Указу Президента України від 20.10.2001 № 996/2001 "Про Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву" (996/2001) на відповідача покладено завдання по забезпеченні єдиного обліку запасів матеріальних цінностей державного резерву та їх рух.

Виявивши під час перевірки позивача наявність та стан роботи з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву за час довгострокового зберігання у період з 1956 р. по 2002 р., наявність різниці в облікових даних бокситів з їх фактичною наявністю у позивача внаслідок природних втрат у кількості 220529 тонн, а також відсутність з боку позивача самовільного їх відчуження, зафіксованих Актом перевірки від 06.12.2005, відповідач повинен був списати зі свого зведеного обліку запасів матеріальних цінностей державного резерву в кількісному та вартісному обчисленні боксити у кількості 220529 т, внаслідок їх природних втрат. Невиконання цих дій відповідачем порушує права позивача, оскільки на цей час у позивача відсутні боксити мобілізаційного резерву, і на позивача не повинні розповсюджуватись обв’язки відповідального зберігача цінностей державного матеріального резерву, передбачених Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) . Це призвело до спотворення інформації про фактичну наявність у державному матеріальному резерві бокситів у кількості 220529 тонн, які насправді відсутні через природні втрати.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів,-

Касаційні скарги Державного комітету України з державного матеріального резерву та прокуратури міста Києва відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 05 січня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2007 року залишити без змін.