Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Горбатюка С.А.,

Мироненко О.В.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - представників ОСОБА_3,

на постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року

у справі №2-а-245/07(22-а-1583/07)

за позовом ОСОБА_4

до Харківської міської ради,

за участю третіх осіб: управління земельних відносин Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_3,

про визнання нечинними рішень,

У грудні 2006 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати нечинними та скасувати Рішення Харківської міської ради за №149/04 від 06 жовтня 2004 року та за № 191/04 від 24 листопада 2004 року в частині надання ОСОБА_6 (далі - третя особа) земельної ділянки площею 42,3м в оренду по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є власником АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 1998 року, а земельна ділянка площею 42,3м, яка знаходиться під вікнами її квартири відноситься до прибудинкової території, яка надана для користування та обслуговування житлового будинку. Оскільки, як вважає ОСОБА_4, ОСОБА_6 не є жильцем або власником нежилого приміщення житлового будинку за вищевказаною адресою, то не може отримати в оренду вказану земельну ділянку поАДРЕСА_1.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - представники ОСОБА_3 (далі - представники ОСОБА_7, скаржники), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи рішення суди виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з такими висновками погодитися неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі Рішень Харківської міської ради №149/04 від 06 жовтня 2004 року та №191/04 від 24 листопада 2004 року міжОСОБА_6 та Харківською міською радою 02 листопада 2005 року було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, за яким її передано третій особі для здійснення будівництва прибудови та виносної вітрини, а також для реконструкції нежилих приміщень під магазин непродовольчих товарів та його експлуатації.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з користуванням вказаною земельною ділянкою, оскільки, як вважає ОСОБА_4, відповідач, ухваливши вище зазначені рішення, порушив її право на користування вказаною часткою землі, яка знаходиться за межами квартири та необхідна для обслуговування помешкання.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що міська рада має право розпоряджатися землями територіальних громад. Зазначені функції цей орган здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування та вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміни меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому міська рада згідно із зазначеною вище статтею має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Із наведеного вбачається, що скасовуючи рішення відповідача, якими фактично визначено користувача спірної земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій вчинили це у спосіб, який знаходиться за межами адміністративної юрисдикції, оскільки при здійсненні повноважень власника землі міська рада не є суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміну, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є рівноправним суб'єктом відносин, дії якого спрямовано на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

За обставин, коли заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування не виступає в цих відносинах як суб'єкт владних повноважень, його участь в розподіленні між користувачами землі не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Таким чином, спірні правовідносини мають приватноправовий характер та підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у даній справі, оскільки її не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати ухвалені у даній справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, роз'яснивши позивачу її право звернутися з позовом до суду за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - представників ОСОБА_3, задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі №2-а-245/07(22-а-1583/07) закрити та роз'яснити ОСОБА_4 право на звернення з позовом до суду за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно.