Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 року та постанову Господарського суду Харківської області від 12.03.2007 року по справі № АС-42/703-06 за позовом Закритого акціонерного товариства "Борова-Агро" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Харківської області від 12.03.2007р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007р., позов задоволено частково: визнані частково недійсними податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 25.04.2006р. № 0000112310/0, від 31.07.2006р. № 0000112310/1, від 28.09.2006р. № 0000112310/2 в частині визначення ЗАТ "Борова-Агро" податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31 430,00 грн, в тому числі 24200,00 грн - основний платіж, 7230,00 грн- штрафні санкції; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не довів відповідно до вимог абзацу першого підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що вартість послуг зі складського зберігання сільськогосподарських культур, які позивач надавав ТОВ АПФ "Роднік",ФГ "Рубікон", ТОВ "Шанс" та СТОВ "Мальва", не відповідає рівню звичайних цін, а відтак і факт заниження позивачем валових доходів в податковому обліку з податку на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2005 року в загальній сумі 100,4 тис. грн.

Відмова в задоволенні позову обгрунтована тим, що позивач, хоч і просить визнати податкові повідомлення-рішення недійсними в такій частині позовних вимог, але при цьому не наводить будь-яких доводів в підтвердження своїх вимог.

В касаційній скарзі Ізюмьска ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в задоволеній частині позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Cудом встановлено, що фактичною підставою для визначення ЗАТ "Борова-Агро" суми податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в спірній сумі слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 13.04.2006р., про заниження товариством у ІІІ та ІV кварталах 2005 року валового доходу на загальну суму 100,4 тис. грн. внаслідок надання послуг із складського зберігання соняшника та ячменю ТОВ АПФ "Роднік",ФГ "Рубікон", ТОВ "Шанс" та СТОВ "Мальва" за ціною 0,85 грн /без ПДВ/ за 1 тону, яка не відповідає рівню звичайних цін, що є порушенням пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому за звичайну ціну була взята вартість послуг із складського зберігання соняшника /7,75 грн за 1 тону/ та ячменю /4,4 грн за 1 тону/, наданих позивачем іншим суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема СПД-ФО ОСОБА_1 а також податковим органом взято до уваги інформацію про вартість аналогічних послуг, що надає ДП ДАК "Хліб України" "Ізюмський КХП", а саме: 5,3 грн за 1 тону ячменю та 8,3 грн за 1 тону соняшника.

Підстави визначення податкових зобов'язань платника податку на прибуток із застосуванням звичайних цін встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , зокрема, підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 цього Закону при здійсненні платником податку операцій з юридичними особами, які не є платниками податку встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

За висновком податкового органу, оскільки контрагенти позивача за вищевказаними операціями не є платниками податку, встановленого статтею 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доход позивача, отриманий від продажу послуг за цими операціями, з метою оподаткування повинен визначатися виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі послуги, що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 цього пункту встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Застосування контролюючим органом при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за операціями з надання послуг із складського зберігання, як звичайної ціни, ціни, за якою позивач надавав такі ж самі послуги іншим СПД, здійснено без дотримання вимоги закону щодо співставності умов формування ціни, яка може бути взята за звичайну для визначення сум податкових зобов'язань у передбачених законом випадках.

Таке випливає з неспівпадання об'єктивних умов, які впливають на ціну товару /роботи, послуги/ на внутрішньому ринку, зокрема, умов договорів.

Як встановлено судом, надання позивачем послуг зі складського зберігання соняшника та ячменю ТОВ АПФ "Роднік",ФГ "Рубікон", ТОВ "Шанс" та СТОВ "Мальва" за ціною 0,85 грн /без ПДВ/ за 1 тону, яка є нижчою за ціни продажу таких же послуг СПД-ФО ОСОБА_1, обумовлено застосуванням позивачем знижки в оплаті обсягів зерна, що в подальшому відчужувались на користь позивача вказаними суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами. Тобто такі СПД-ЮО отримували від позивача знижку в ціні послуг із складського зберігання зерна через виконання ними умови, передбаченої пунктом 9.4 договору /типового для всіх клієнтів/, щодо відчуження зберігаємого зерна на користь ЗАТ "Борова-Агро". Натомість СПД-ФО ОСОБА_1 своє зерно на користь позивача не відчужував, у зв'язку з цим ціна наданих йому послуг із складського зберігання є значно вищою за ціни аналогічних послуг, наданих іншим СПД. Отже, застосування позивачем знижки мало на меті спонукти своїх клієнтів продати зерно саме позивачу.

За відсутності врахування зазначеної умови договору не можуть бути визнані співставними умови надання послуг позивачем ТОВ АПФ "Роднік", ФГ "Рубікон", ТОВ "Шанс", СТОВ "Мальва" та СПД-ФО ОСОБА_1, а ціна, встановлена СПД-ФО ОСОБА_1без врахування цієї умови, не може визначатися звичайною ціною послуги.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

З огляду на наведене, юридична оцінка судом встановлених у цій справі обставин справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, підстави для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 року залишити без змін.

Справу № АС-42/703-06 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.