Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Маринчак Н. Є.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 25.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007р. у справі № 11/369

за позовом Приватного підприємства "Торгівельно-виробнича компанія "Євромет"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Левицька О. Л.,

відповідача – Степаненко І. Д.,

Приватним підприємством "Торгівельно-виробнича компанія "Євромет" подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.07.2005р. № 0000272308/0 і від 30.08.2005р. № 0000272308/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 249056 грн., в т. ч. 166037 грн. основного платежу та 83019 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 29.07.2005р. № 0000262308/0 і від 30.08.2005р. № 0000262308/1 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 345713 грн., в т. ч. за березень та квітень 2004 року в сумах, відповідно, 79663 грн. та 266050 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007р. у справі № 11/369 позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що всупереч рішенню про результати розгляду скарги відповідачем не зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 29.07.2005р. № 0000262308/0, а тому воно не вважається відкликаним; позивач повністю розрахувався за поставлений металобрухт та правомірно відніс суми ПДВ по цих операціях до складу податкового кредиту; придбаний металобрухт був позивачем експортований із здісненням у повному обсязі розрахунків; судовими рішеннями в позові про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Технокорн", як постачальника металобрухту по другому ланцюгу, відмовлено; ТОВ "Технокорн" задекларувало та сплатило податкові зобов’язання в повному обсязі; відповідачем не надано належних доказів порушення ТОВ "Сателіт" положень податкового законодавства; відповідач не довів правомірності прийнятих рішень вимогам законодавства.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 7.2.4. п. 7.2., пп. пп. 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Присутній в судовому засіданні представник позивача проти вимог касаційної скарги заперечив.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 29.07.2005р. № 0000272308/0 та № 0000262308/0 став акт від 29.07.2005р. № 35/23-8/7-32312054 про результати додаткової невиїзної документальної перевірки з питання достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за березень, квітень 2004 року в якому зазначено про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту за цей період сум ПДВ в розмірі 511750 грн. у зв’язку із скасуванням державної реєстрації ТОВ "Технокорн" (постачальника по другому ланцюгу) та неможливістю проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сателіт", оскільки всі первинні документи останнього передано до господарського суду у зв’язку з порушенням кримінальної справи.

Рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.08.2005р. № 24272/10/25-04 за результатами розгляду скарги позивача залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 29.07.2005р. № 0000272308/0; скасоване податкове повідомлення-рішення від 29.07.2005р. № 0000262308/0 в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 10685 грн. та в іншій частині залишене без змін; донараховано податку на додану вартість у сумі 10685 грн. та штрафну санкцію у розмірі 5342 грн. за заниження податку.

На підставі цього рішення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.08.2005р. № 0000262308/1 із зазначенням виявленої суми завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, аналогічної вказаній в податковому повідомленні-рішенні від 29.07.2005р. № 0000262308/0, а також податкове повідомлення-рішення від 30.08.2005р. № 0000272308/1 із зазначенням про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 249056 грн., при цьому в розшифровці зазначені суми 265083 грн., в т. ч. 176722 грн. основного платежу та 88361 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, згідно вимог пп. 6.4.1. п. 6.4., п. 6.5. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що предметом спору по даній справі є всі вказані в позовній заяві податкові повідомлення-рішення.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7).

З аналізу наведених норм слідує, що необхідними умовами для отримання бюджетного відшкодування є наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, податкових накладних, а також фактично надмірна сплата податку на додану вартість покупцем, що в даному випадку обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій на підставі досліджених ними фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження.

За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову повністю є вірним, рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007р. у справі № 11/369 – без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.