Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3024 про стягнення заборгованості по виплаті надбавки за безперервну службу та компенсації за порушення термінів її виплати, -

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-3024 про стягнення заборгованості по виплаті надбавки за безперервну службу та компенсації за порушення термінів її виплати.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу у військовій частині А-3024.

На час введення в дію Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389 (389/2003) з 01.05.2003 року стаж позивача становив понад 20 років і він мав право на отримання щомісячної надбавки в розмірі до 70 % грошового забезпечення, однак виплачувалась вона в розмірі меншому, ніж 70%. Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 (389/2003) надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, зокрема понад 20 років до 70%.

Цим же Указом передбачено, що порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України. Крім того, виплата надбавок відповідно до цього Указу повинна була здійснюватися з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України. Наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 149 (z0411-03) затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, якою встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки та доплати, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Таким чином, Указ Президента України від 05.05.2003 року № 389 (389/2003) обмежує лише верхній граничний розмір надбавки за вислугу років і надає право, а не зобов'язує її встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності, в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судові рішення без змін.

Керуючись статтями 220№, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.