Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 11 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0156 про стягнення грошової заборгованості за продовольчий пайок, -

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини А 0156 про стягнення грошової заборгованості за продовольчий пайок.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2007 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 11 вересня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано, а у справі ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 11 вересня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2007 року залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є військовослужбовцем військової частини А 0156, має право на отримання грошової компенсації за продовольче забезпечення відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України №316 від 12 березня 1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань" (316-96-п) . З 12 березня 2000 року виплата грошової компенсації за продовольче забезпечення припинилась.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача є безпідставними.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Так, згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до змісту статті 100 цього Кодексу, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказував на пропуск позивачем строку для звернення до суду, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07 травня 2007 року звернулась до суду з вимогою про стягнення заборгованості за продовольчий пайок за період з 12 березня 2000 року по 31 березня 2006 року, в той час як строк звернення до адміністративного суду закінчився 02 квітня 2007 року, тобто позивач звернулась до суду з пропускам строку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування рішення відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 220№, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 11 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.