Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007 року

у справі № 15/286-06-7512А

за позовом Приватного підприємства "Ексімтранссервіс-Південь"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

провизнання недійсними рішень, -

У серпні 2006 року ПП "Ексімтранссервіс-Південь" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними рішень № 0000512200/0 від 31 травня 2006 року та № 0000522200/0 від 31 травня 2006 року.

Постановою господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007 року постанову господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2006 року скасовано.

Позов задоволено.

Скасовані рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000512200/0 від 31 травня 2006 року та № 0000522200/0 від 31 травня 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Ексімтранссервіс-Південь" судовий збір в сумі 5, 10 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси провела позапланову виїзну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ПП "Ексімтранссервіс-Південь" при здійсненні імпортних операцій по контракту № 05-R від 17 серпня 2005 року з нерезидентом "DANICA FOOD A/S" (Данія) за період 17 серпня 2005 року – 12 травня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 100/2200/33567045 від 18 травня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" внаслідок недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" внаслідок порушення термінів декларування валютних цінностей, що знаходиться за межами України, станом на 01 квітня 2006 року.

31 травня 2006 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000512200/0, яким згідно з ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до ПП "Ексімтранссервіс-Південь" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49 661, 65 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000522200/0, яким згідно ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 04 жовтня 1999 року № 542 (z0712-99) , п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року № 49 (z0209-00) , до ПП "Ексімтранссервіс-Південь" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 289, 00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що товар від нерезидента фірми "DANICA FOOD A/S" (Данія) не був отриманий позивачем, оскільки він не перетнув митний кордон України, а перебуває в режимі митного складу без переходу права власності до позивача, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій оспорюваними рішеннями.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на адресу ПП "Ексімтранссервіс-Південь" надійшов товар в кількості 26 090, 4 кг, що підтверджується комерційним інвойсом та сервісним коносаментом, що свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій оспорюваними рішеннями.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно абзацу чотирнадцятого ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця (абзац тридцять восьмий ст. 1 вищезазначеного Закону).

Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

В п. 4.2 контракту № 05-R від 17 серпня 2005 року передбачено, що поставка товару в пункт призначення підтверджується передачею отримувачу транспортних та інших товаросупровідних документів, необхідних для отримання та митного оформлення вантажу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконання умов контракту № 05-R від 17 серпня 2005 року, укладеного з нерезидентом фірмою "DANICA FOOD A/S" (Данія), у грудні 2005 року на адресу позивача від нерезидента фірми "DANICA FOOD A/S" (Данія) до Одеського порту надійшов вантаж м’ясо (яловичина) вагою 26 090, 40 кг загальною вартістю 75 001, 20 дол. США згідно комерційного інвойсу № 703/05 від 18 листопада 2005 року та сервісного коносаменту зі штампом митного органу.

Вказаний товари був задекларований в режимі митного складу та з 22 грудня 2005 року товар зберігається під митним контролем.

Таким чином, на користь позивача була здійснена поставка в рамках імпортної операції в розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) в межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу позивачем на користь фірми "DANICA FOOD A/S" (Данія), а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є безпідставними, що свідчить про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень – рішень.

При цьому колегія суддів визнає що посилання касатора на визначення імпорту, наведеному в Митному кодексі України (92-15) , є помилковим з урахуванням того, що в Митному кодексі (92-15) Україні під терміном "імпорт" розуміється один із видів митного режиму.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Малиновському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.