К-12738/08 Про зобов'язання в подальшому здійснювати перерахунки пенсії в разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком - 11.03.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року, -

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до УПФ України в м. Красноармійську про визнання дій незаконними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії з 14.11.2007 відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язання в подальшому здійснювати перерахунки пенсії в разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2008 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФ України в м. Красноармійську щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян. Зобов'язано УПФ України в м. Красноармійську перерахувати ОСОБА_1 основну та додаткову пенсію по інвалідності у відповідності з ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", ст. 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з 14.11.2007. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року постанова суду першої інстанції змінена в частині визначення дати, з якої необхідно проводити перерахунок пенсії, та зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно проводити з 01.11.2007.

У касаційній скарзі УПФ України в м. Красноармійську ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з розмірів, встановлених Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і відповідно до положень ст. 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до осіб першої категорії, а також визнано інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону № 796-ХІІ (796-12) , є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене не беруться до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком, який суди попередніх інстанцій застосовували під час перевірки законності дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсій та невиплати недонарахованої суми пенсій.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зобов'язали відповідача здійснити перерахунок пенсій позивачеві з врахуванням даних розмірів.

Відповідно до вимог пенсійного законодавства, в тому числі й ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 необхідно проводити з 01.11.2007, оскільки він звернувся за перерахунком лише 14.11.2007.

Однак помилковим є висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності з ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з тих підстав, що він не розповсюджується на дані правовідносини.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 даного Закону інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Красноармійським міським УПСЗН 27.03.2003.

Отже, перерахунок пенсії позивачу повинен відбуватися з урахуванням положень ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ухвалити в цій частині нове рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позов в цій частині задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".