Головуючий у 1 інстанції – суддя Смішлива Т. В. 

Суддя-доповідач - Яманко В. Г. Україна

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

17 вересня 2008 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 2-12) до Старобільської митниці Державної митної служби України та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про:

1) визнання протиправними дій Старобільської митниці Державної митної служби України щодо визначення митної вартості товару відповідно до вантажної митної декларації № 704020003/8/004208 від 2 вересня 2008 року і вантажної митної декларації № 704020003/8/004209 від 2 вересня 2008 року, та Декларації митної вартості № 704020003/8/004208 від 2 вересня 2008 року і Декларації митної вартості № 704020003/8/004209 від 2 вересня 2008 року та скасування довідки про визначення митної вартості Відділу митної вартості та номенклатури цієї митниці № 31 від 2 вересня 2008 року і довідки про визначення митної вартості відділу митної вартості та номенклатури цієї митниці № 32 від 2 вересня 2008 року;

2) стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 надмірно сплачених нею при оформленні вантажної митної декларації № 704020003/8/004209 від 2 вересня 2008 року і вантажної митної декларації № 704020003/8/004208 від 2 вересня 2008 року наступних митних платежів: мита у розмірі 1466 грн. 85 коп. і податку на додану вартість у розмірі 14961 грн. 83 коп., всього на суму 16428 грн. 68 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року в адміністративній справі № 2а-808/09/1270 (арк. спр. 273-276) у задоволенні позовних вимог фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 283-290) позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію – арк. спр. 13), який здійснює зовнішньоекономічні операції (облікова картка – арк. спр. 14).

29 травня 2006 року між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (Україна) та компанією "Sanhe Great Wall Rubber Co., LtD" (Китайська народна республіка) був укладений контракт № 1-RS(A) (арк. спр. 30-34) про поставку гумовотехнічних виробів на загальну суму 1 млн. доларів США. Згідно умов контракту постачання товару здійснюється окремими партіями відповідно до специфікацій. За специфікацією № 9 від 20 березня 2008 року (арк. спр. 35) позивачем імпортовано партію чорного гумового мату у кількості 78 тон вартістю 57450 доларів США з передбачених в специфікації 130 тон загальною вартістю 95750 доларів США.

Під час декларування митної вартості товару 26 серпня 2008 року головним інспектором Митного посту "Сєверодонецьк" Старобільської митниці Державної митної служби України було зроблено відмітки у деклараціях митної вартості № 704020003/8/003990 та № 704020003/8/003993 (арк. спр. 42, 46) з вимогою до декларанта про подання додаткових документів з метою встановлення митної вартості товару: договору з третіми особами, що пов’язані з основним контрактом, калькуляції фірми-виробника товару, висновків про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціальними експертними організаціями, інформацію зовнішньо-торгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини, інші документи для підтвердження митної вартості товару. Позивачем були подані до Старобільської митниці та до Митного посту "Сєверодонецьк" листи № 14 від 27 серпня 2008 року та № 16 від 28 серпня 2008 року про незгоду з вимогами митного органу.

Старобільською митницею Державної митної служби України були складені:

- 2 вересня 2008 року довідки № 31 та № 32 (арк. спр. 58, 59) про визначення митної вартості товарів відділом контролю митної вартості та номенклатури Старобільської митниці на підставі статті 273 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) за методом № 6 (Резервний метод) на момент подання товару до митного оформлення, при цьому довідки були оформлені за формою діючою в митних органах на той час,

- картка відмови головного інспектора митного посту "Сєверодонецьк" в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020003/2008/000128 від 3 вересня 2008 року (арк. спр. 62),

- картка відмови головного інспектора митного посту "Сєверодонецьк" в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020003/2008/000129 від 3 вересня 2008 року (арк. спр. 63).

Картки відмови позивачем оскаржені не були.

Як вказано в позові (арк. спр. 3), з метою уникнення зростання витрат завдяки простою транспорту з товаром під митним контролем, позивачем було прийнято рішення про декларування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого складені та подані до митниці 2 вересня 2008 року нові вантажно-митні декларації № 704020003/8/004208, № 704020003/8/004209 та відповідні ним декларації митної вартості (арк. спр. 48-57), які були прийняті Старобільською митницею. До державного бюджету за новими деклараціями позивачем були сплачені податок на додану вартість в сумі 71726 грн. 68 коп. та мито в сумі 7032 грн. 03 коп. за платіжними дорученнями № 241 від 26 серпня 2008 року та № 252 від 2 вересня 2008 року.

Позивач вважає, що за рахунок протиправного збільшення митної вартості товару в нових деклараціях було надмірно визначено та відповідно сплачено митних платежів на суму 16428 грн. 68 коп., у зв’язку з чим до митниці була направлена скарга № 19 від 3 вересня 2009 року (арк. спр. 74-75) з наполяганням на вартості товару визначеної за першим методом в попередньо наданих деклараціях. За результатами розгляду скарги Старобільською митницею була направлена позивачу відповідь (арк. спр. 118-121) про відсутність підстав для перерахунку та повернення платежів.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 та колегія суддів погоджується з цим судовим рішенням виходячи з наступного.

Порядок дій посадових осіб митних органів України при здійсненні контролю митної вартості товару передбачений розділом ХІ Митного кодексу України (92-15) , Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок декларування митної вартості), Порядком заповнення декларації митної вартості, затвердженим наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 року № 828 (z1192-03) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1192/8513 (z1192-03) . Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, визначені статтями 266 – 275 Митного кодексу України (92-15) .

Сумніви в правильності визначення митної вартості товарів задекларованих позивачем виникли завдяки тому, що згідно цінової інформації бази даних ЄАІС Державної митної служби України товари китайського походження ввозилися в України за значно вищими цінами. Відповідно до частини 10 статті 267 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі, тому керуючись вказаною нормою кодексу та пунктом 11 Порядку декларування митної вартості (1766-2006-п) Старобільською митницею шляхом відповідних відміток у деклараціях були витребувані у декларанта документи підтверджуючі митну вартість товару. За пунктом 13 Порядку декларування митної вартості (1766-2006-п) декларант зобов’язаний подати витребувані митницею документи у 10-денний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2008 року декларантом було надано лист компанії виробника "JY IMPORT & EXPORT COMPANY LIMITED" (арк. спр. 66-67) щодо договору з третіми особами та відмовлено в наданні інших додаткових документів. 1 вересня 2008 року декларантом був наданий лист тієї ж компанії (арк. спр. 64-65), який не підтвердив митну вартість товару. Враховуючи відмову декларанта надати інші підтверджуючі митну вартість товару документи, у відповідності до пункту 14 Порядку декларування митної вартості (1766-2006-п) відділом контролю митної вартості Старобільської митниці було визначено митну вартість товару шляхом застосування резервного методу на підставі цінової інформації, яка міститься в базі даних Державної митної служби України (арк. спр. 133-143). Використання бази даних цінової інформації ДМС України здійснюється митними органами з врахуванням вимог статті 308 Митного кодексу України. Документи надані позивачем при декларуванні не були достатніми для підтвердження підстав вирахування митної вартості товарів за першим методом, оскільки: 1) вартість товару не була визначена умовами контракту № 1-RS(A) від 29 травня 2006 року, а передбачалася за кожною партією товару в окремо підписаній специфікації, що унеможливлювало співставлення контрактної ціни та ціни поставки 2) у контракті та експортній китайській декларації умови поставки товарів за Правилами Інкотермс були визначені як FOB-франко порт (арк. спр. 122), а в імпортних деклараціях позивача умови поставки були визначені, як СІF - вартість, страхування і фрахт (арк. спр. 44), 3) були встановлені невідповідності в наданих для митного оформлення документах стосовно ваги "брутто" та "нетто" товару, 4) не були документально підтверджені вартість транспортування та страхування товару. Тобто для застосування резервного методу вирахування митної вартості, завдяки відмові позивача надати підтверджуючі документи та усунути розбіжності, були всі законні підстави. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що посадові особи Старобільської митниці визначили митну вартість шляхом резервного методу з використанням цінової інформації Державної митної служби України у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, і позивач протилежного не довів.

Колегія суддів визначає, що митні органи є органами, які здійснюють контроль за порядком справляння податків і зборів, віднесених до їх компетенції, а вантажна митна декларація є документом, на підставі якого визначаються зобов’язання зі сплати платежів, тобто податковою декларацією в розумінні пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. За пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації . Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку . Позивач подав 2 вересня 2008 року нові вантажно-митні декларації та декларації митної вартості № 704020003/8/004208, № 704020003/8/004209 з застосуванням резервного методу визначення митної вартості, тому з моменту подання СПД ОСОБА_1 нових декларацій податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість і мита були узгодженими в тому обсязі, який визначив безпосередньо позивач і оскарженню не підлягали.

У зв’язку з прийняттям судом першої інстанції судового рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, постанова суду залишається без змін, а апеляційна скарга позивача – без задоволення.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року в адміністративній справі № 2а-808/09/1270 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 липня 2009 року в адміністративній справі № 2а-808/09/1270 – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання ухвали у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 6 жовтня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 7 жовтня 2009 року.