К-35985/06 Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу - 11.03.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Херсонської області від 08.06.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.10.2006, ПВКФ "Роміра" відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0003282301/0 від 07.05.2004, №0003292301/0 від 07.05.2004 та рішення №310 від 16.09.2004 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову, посилаючись на їх незаконність.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 по 01.01.2004 за результатами якої складено акт від 07.05.2004.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0003282301/0 від 07.05.2004, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 905 грн. та штрафні санкцій в сумі 23654 грн., та №0003292301/0 від 07.05.2004, яким визначено 14790 грн. податкового зобов’язання з податку на прибуток та 4499 грн. штрафні санкції.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суди попередніх інстанцій встановивши віднесення позивачем у серпні 2001 року до складу податкового кредиту суми ПДВ 905 грн. на підставі податкової накладної №б/н від 14.08.2001 виданої ПП "Агросвіт", яка на час перевірки та розгляду справи у суді надана не була, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту та відшкодування зазначеної суми за рахунок джерел придбання.

Судом апеляційної інстанції надана правильна оцінка доводам позивача, зокрема, рішенню господарського суду у справі №14/262 від 03.12.2002, яке стосується податкової накладної №6 від 13.08.2001 на загальну суму 5430 грн. у той час як у позивача згідно книги придбання значиться податкова накладна б/н від 14.08.2001.

Відповідно до п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів зобов’язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач у грудні 2003 року зменшив (сторнував) податковий кредит на суму 46404 грн., яка була віднесена до податкового кредиту у листопаді 2003 року, уточнену декларацію не подав, штраф у розмірі 5% не нарахував та не сплатив, дійшли вірного висновку про обґрунтованість висновків податкового органу щодо визначення цього штрафу.

Не спростованими залишились і висновки контролюючого органу про заниження позивачем у третьому кварталі 2002 року валового доходу на суму 50470 грн. у зв’язку з невіднесенням до валового доходу цієї суми за операцією з реалізації на користь ТОВ "Югтехреконструкція" насіння соняшнику, здійснення якої підтверджується податковими та видатковими накладними, і яка відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" має включатися до валового доходу підприємств.

Враховуючи наявність у позивача податкового боргу та направлення у зв’язку з цим податковим органом першої та другої податкових вимог, які платником податків не виконані, а також, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи позивача з 01.06.2004 знаходяться у податковій заставі, що підтверджується записом у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.06.2004 №2774-19, суди дійшли правильного висновку про обґрунтоване визначення джерела погашення податкового боргу за п.7.2 ст.7 цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржених судових рішень.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми "Роміра" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 08.06.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.10.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.