Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Сороки М. О.,

Чумаченко Т. А.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Ленінського району Автономної Республіки Крим про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року, -

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Ленінського району Автономної Республіки Крим про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання провести перевірку по фактах, викладених в заявах і зверненнях, на які не були дані відповіді, зобов'язання відповідача припинити протиправні дії відносно нього і його сім'ї, принесення письмових вибачень та стягнення моральної шкоди.

Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2007 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії прокуратури Ленінського району по пред'явленню 14.12.2005 позову в інтересах ОСОБА_2 до Ленінської сільської ради, третьої особи ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення Ленінської сільської ради 24 сесії 23 скликання від 28.12.2001. Визнано неправомірною діяльність Ленінської прокуратури по неповній перевірці звернень ОСОБА_1 по його заяві від 05.06.2006 та зобов'язано прокуратуру Ленінського району відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) надати відповідь по всіх пунктах звернення. Визнано неправомірною бездіяльність прокуратури Ленінського району по зверненню ОСОБА_1 від 07.06.2005 та зобов'язано надати відповідь у встановлений Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) строк. Визнано неправомірною бездіяльність прокуратури по ненаданню інформації про додаткову перевірку по зверненню ОСОБА_1 від 26.05.2005. Визнано неправомірною бездіяльність прокуратури Ленінського району по ненаданню відповіді ОСОБА_1 на п. 3,4 його звернення до прокуратури Ленінського району від 09.02.2004. Визнано неправомірною бездіяльність прокуратури Ленінського району ненаправленню протесту прокуратури на постанову відділу земельних ресурсів протягом 4 місяців 2004-2005 років. Стягнуто з прокуратури Ленінського району на користь ОСОБА_1 1700 грн. моральної шкоди. У задоволенні вимог ОСОБА_1 до прокуратури Ленінського району про припинення протиправних дій та принесення вибачення йому і членам його сім'ї відмовлено. Стягнуто з прокуратури Ленінського району судовий збір 17 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 30 грн.

Постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Ленінського району АР Крим та стягнення з відповідача судового збору 17 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 30 грн. - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою в позові відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 ставить питання про її скасування в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2005 прокурор Ленінського району АР Крим звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Ленінської сільської ради АР Крим про визнання рішення від 28.12.2001 незаконним та його скасування і постановою Ленінського районного суду АР Крим від 06.04.2006, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 13.06.2006, у задоволенні зазначених позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно зі ч. 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

З позовної заяви прокуратури Ленінського району АР Крим, яка була пред'явлена в інтересах ОСОБА_2, вбачається, що останній є інвалідом третьої групи та пенсіонером і звернувся до прокуратури з відповідною заявою про представництво його інтересів в суді щодо скасування рішення Ленінської сільської ради АР Крим.

За ч.5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Отже, отримавши відповідне звернення громадянина ОСОБА_2, прокурор на власний розсуд, визначивши підстави для представництва в суді інтересів ОСОБА_2, подав позов до Ленінської сільської ради АР Крим, оскільки саме такий порядок представництва інтересів громадян та держави у суді передбачений вимогами Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 з боку відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності прокуратури Ленінського району АР Крим з ненадання відповіді на численні звернення ОСОБА_1 від 07.06.2005, 26.05.2005, 09.02.2004, та в частині визнання неправомірною бездіяльності Ленінської районної прокуратури АР Крим з ненаправлення протесту на постанову Відділу земельних ресурсів протягом 4-х місяців у 2004-2005 рр., суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України. Суд першої інстанції при прийнятті постанови не врахував думку представника прокуратури Ленінського району АР Крим щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з приводу пропуску ним строку на звернення до суду, а також вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача з приводу неналежного виконання вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) щодо надання відповіді на його звернення від 05.06.2005, то і в даному випадку позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача від 07.06.2005, 26.05.2005, 09.02.2005 та від 05.06.2005 є аналогічними його ж заявам від 02.09.2003 та від 16.12.2003, на які ОСОБА_1 надавалися відповіді у встановленому законом порядку, тому згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" таке звернення не підлягає розгляду. Крім того, з відповіді на звернення ОСОБА_1, яке по суті зводиться до вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб відповідача, які здійснили службовий підлог, прокуратурою Ленінського району АР Крим була надана відповідь про відмову у порушенні стосовно зазначених осіб кримінальної справи.

Також правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1700 грн. в зв'язку з недоведеністю факту заподіяння такої шкоди позивачу, а також не можуть бути стягнуті з прокуратури Ленінського району АР Крим судовий збір у розмірі 17 грн., оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено і стягнення цієї суми суперечить ст. 94 КАС України, а стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не передбачено нормами адміністративного судочинства, оскільки стягується у разі розгляду справ цивільної та господарської юрисдикції.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.