Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р.

у справі № АС-27/750 – 06

за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Віта" білдінг ЛТД;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Інтернешнл"

про визнання зобов’язання з купівлі-продажу недійсними, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Між ТОВ фірмою "Е-Віта" білдінг Лтд (покупець) та ТОВ "Віп Інтернешнл" (продавець) 04.02.2005 р. укладено договір № 12, відповідно до якого покупець придбав ресурсну базу та розробку фінансово-економічної стратегії розвитку Сахалінського НГКМ на загальну суму 732300 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 122050 грн., отримав від продавця податкову накладну, а в рахунок оплати передав продавцеві векселя загальною номінальною вартістю 3049205,48 грн.

ТОВ "Віп Інтернешнл" зареєстрований ДПІ у Печерському районі м. Києва 29.12.1998р. за № 20389.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 42/579 від 28.12.2004 р. скасовано державну реєстрацію ТОВ "Віп Інтернешнл", оскільки підприємство протягом року не подавало до податкового органу податкової та фінансової звітності.

На підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 4460 від 28.01.2005 р. анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37514909 від 01.04.1999 р.

Податковий орган вважає, що угода укладалася з метою ухилення від оподаткування, оскільки податок на додану вартість до бюджету продавцем не сплачувався, за даною операцією без сплати продавцем податку до бюджету покупцем сформований податковий кредит.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду першої інстанції стосовно того, що вищевикладені обставині не можуть свідчити про укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.

За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірного договору.

Порушення платником податків (у даному випадку продавцем) певних правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Сам факт скасування судовим рішенням державної реєстрації ТОВ "Віп Інтернешнл" не тягне за собою безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Виходячи із приписів ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991р. № 887 та ч. 2 ст. 26 ЦК УРСР, чинних на час створення ТОВ "Віп Інтернешнл", останнє набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, тобто мало цивільну правоздатність.

Виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Отже, підстави вважати спірну угоду такою, що укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства, відсутні.

Крім того, суди не врахували, що вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов’язання), який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій у цій частині, а судові рішення про відмову у позові в частині застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 22.11.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. в частині відмови у позові про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті дані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.