к/с № К-11185/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.,

розглянувши касаційні скарги Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області та Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року

та постанову Господарського суду Черкаської області від 16.02.2007 року

по справі № 11/10а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінніс, ЛТД"

до 1) Державної податкової інспекції у м. Черкаси,

2) Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінніс, ЛТД" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси та Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, про визнання протиправним та скасування рішення №0012231501/0 від 27.10.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45307,86грн.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 16.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року позовні вимоги задоволено та визнано недійсним спірне повідомлення-рішення з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Державна податкова інспекція у м. Черкаси та Прилуцька об’єднана державна податкова інспекція Чернігівської області звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційних скарг скаржники посилаються на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Прилуцькою ОДПІ 17.10.2006 року здійснено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог законодавства відповідно до п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" від 04.12.1990 року № 509-XII. Під час перевірки встановлено методологічну помилку при складанні Чернігівською філією ТОВ "Сінніс, ЛТД" розрахунку плати за торгові патенти, яка полягає у неврахуванні позивачем ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік", згідно якої збільшилася плата за торгові патенти на використання грального автомату, внаслідок чого позивачу збільшено зобов'язання.

За результатами перевірки було складено акт №469/15-01 від 17.10.2006 року, на підставі якого ДПІ у місті Черкаси прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012231501/0 від 27.10.2006 року. Зазначеним рішенням на підставі п.11 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" та згідно з статтею 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року за порушення ТОВ "Сінніс, ЛТД" п. 3 ст. 5 та п.5 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" позивачу визначено суму за сплату не в повній мірі вартості 12-ти торгових патентів для здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу до місцевого бюджету в сумі 45307,86 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проводив оплату вартості торгового патенту щоквартально і не скористався правом здійснити попередню оплату за весь термін його дії. Вказана дія, згідно приписів п.5 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" звільнила б його від обов'язків додаткової оплати в разі збільшення вартості патенту. Таким чином, на думку судів, позивач має сплачувати за торгові патенти за вартістю встановленою п. 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" з врахуванням подальших змін, які відбулися починаючи з 23.12.2004 року.

Фактично визнавши обґрунтованими висновки податкового органу щодо наявності в діях позивача порушень п. 3 ст. 5 та п.5 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, як таке, що прийняте з посиланням на ст. 8 вказаного Закону, яка не містить відповідальності за такий вид порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам.

Так, відповідно до ч.1, ч.4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Також частиною 4 статті 11 цього Кодексу передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що в порушення зазначених норм процесуального законодавства в матеріалах справи відсутні відповідні розрахунки, з яких би вбачалось яким чином, за якою ставкою і коли сплачувались суми плати за торгові патенти на здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу за II, III та IV квартали, зокрема за періоди до набрання чинності змін, внесених до законодавства та за періоди з врахуванням відповідних змін. Залежно від того, коли були сплачені платежі, слід визначати за якою ставкою вони повинні здійснюватись.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суди при розгляді справи, встановивши наявність в діях позивача факту порушення норм чинного законодавства, помилково дійшли висновку про визнання спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправним та його скасування повністю тільки з підстав встановлення його помилковості в частині. За таких підстав, рішення органу владних повноважень має визнаватись в судовому порядку недійсним у відповідній частині, яка не відповідає вимогам норм чинного законодавства із зазначенням при цьому мотивів, з яких суд дійшов таких висновків та вказавши норми законодавства, що мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційні скарги Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області та Державної податкової інспекції у м. Черкаси задовольнити частково.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.04.2007 року та постанову Господарського суду Черкаської області від 16.02.2007 року по справі № 11/10а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Ухвала складена у повному обсязі 12.03.2009р.

З оригіналом згідно