Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Смоковича М.І.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про перерахунок заробітної плати та пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року

У серпні 2007 року позивачка звернулася в суд із позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про перерахунок заробітної плати та пенсії, посилаючись на те, що вона з 03.04.1986 р. по 18.10.2004 р. працювала у Хмельницькій міській Раді і звільнена з посади заступника завідуючого загальним відділом виконавчого комітету міської Ради у зв'язку з виходом на пенсію як посадова особа органу місцевого самоврядування, по інвалідності. Зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р №984 "Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", виконком Хмельницької міської Ради частині працівникам структурних підрозділів встановив з 01.04.2006р посадові оклади як керівникам самостійних відділів та управлінь, а частині - були встановлені, посадові оклади як начальникам відділів у складі управлінь, тобто як несамостійних. У вересні 2006 р. виконавчий комітет міської Ради отримав роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики щодо визначення статусу управлінь та відділі виконавчих органів міської Ради. З 01.01.2007 р. завідуючим, відділам та їх заступникам встановлені посадові оклади, як керівникам самостійних відділів та управлінь, однак перерахунок заробітної плати цим керівникам з 01.04.2006 р. не проведено. Вважає, що її право порушено, оскільки вона працювала на посаді заступника завідуючого загальним відділом виконавчого комітету міської Ради і має право на перерахунок пенсії з заробітної плати працюючої посадової особи, яку до виходу на пенсію займала вона. Враховуючи те, що посадовий оклад з квітня 2006 р. заступнику завідуючому загальним відділом не підвищено, вона позбавлена можливості отримувати пенсію у більшому розмірі з квітня 2006 р. Просить зобов'язати управління Пенсійного фонду нарахувати та виплатити їй заборгованість з виплати пенсії з квітня 2006 р. по січень 2007 р. у розмірі 8042 грн. 57 коп.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2007 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову .

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року відмовлено позивачці в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що заява про апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду від 09 жовтня 2007 року позивачкою була подана на адресу суду першої інстанції 19 жовтня 2007 року (вхідний №18082), тоді як апеляційна скарга не неї - лише 14 листопада 2007 року (вхідний №19886), тобто після закінчення встановленого законом 20-денного строку на апеляційне оскарження. При цьому встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалене за участю позивача, що підтверджується протоколом судового засідання за відповідне число (а.с. 55).

Згідно ч. 6 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Посилання ОСОБА_1на те, що у період з 01 до 13 листопада 2007 року вона перебувала за межами України, у зв'язку з чим пропустила строк апеляційного оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду від 09 жовтня 2007 року, належними доказами не підтвердженні, судом розглядалися як безпідставні.

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу позивачки, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо обчислення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі наведено не було та обґрунтовано залишив без задоволення заяву про поновлення процесуального строку, а апеляційну скаргу без розгляду.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.