К-15021/07 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 10.03.2009 Прийняття

Закрите акціонерне товариство "Сетвік" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №29565/10/23-0 від 21.12.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7875 грн. 16 коп..

Постановою Господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року у даній справі позов задоволено повністю та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що працівниками ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ "Сетвік" з питань правових відносин з ТОВ НВ "Технологія" та ТОВ "Флоема Інтер" за квітень 2005 року. За результатами перевірки встановлено порушення ЗАТ "Сетвік" вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Закон №168/97), в результаті чого зменшено за квітень 2005 року податковий кредит на 7875,16 грн. та заявлену суму бюджетного відшкодування на таку ж суму.

А саме, податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова зроблено висновок, що оскільки ТОВ "Союзпром-Україна" та ТОВ "Флоема Інтер" є одними з основних постачальників по ланцюгу до виробника та не включили суми ПДВ за реалізований товар до складу податкового зобов'язання в квітні 2005 року та не підтвердили факт сплати задекларованих сум ПДВ до Державного бюджету, тому ЗАТ "Сетвік" втрачає право на бюджетне відшкодування відповідно в розмірі 1208,5 грн. та 6666,66 грн. в квітні 2005 року.

В результаті згідно з п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006 року № 29565/10/23-0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 7875,16 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у позові, Львівський апеляційний господарський суд виходив з того, що враховуючи положення п. 1.8 ст. 1 та п.п.7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ЗАТ "Севтік" не може претендувати на відшкодування коштів з Державного бюджету в зазначеній вище сумі, оскільки відсутнє джерело відшкодування, так як при проведенні зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу до виробника не встановлено факт сплати ПДВ до Державного бюджету.

Вищий адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх такими, що зроблені при неправильному тлумаченні норм чинного податкового законодавства.

Разом з тим, задовольняючи позов, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Закон "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Фактичне здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується.

За таких обставин, та враховуючи вимоги п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 та п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" всі вимоги відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб’єкта владних повноважень.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сетвік" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 06.03.2007 року по справі № 5/43-28/16А.

Справу № 5/43-28/16А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий	підпис	Голубєва Г.К.
Судді	підпис	Брайко А.І.
	підпис	Маринчак Н.Є.
	підпис	Рибченко А.О.
	підпис	Федоров М.О.