Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Головчук С.В.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Руднєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Лінійного відділу в порту Маріуполь Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про встановлення факту та зобов'язання вчинити дії,

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд позовом й зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої звільнений в лютому 2000 року через хворобу. 11 квітня 1996 року при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку отримав травму. Протягом 2005 року неодноразово звертався до Лінійного відділу в порту Маріуполь Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з вимогою про встановлення факту отримання травми під час несення служби та складання акту по формі Н-1.

Посилаючись на те, що відповідач необґрунтовано, на думку позивача, відмовив у проведенні службового розслідування і складанні акту просив суд задовольнити позов.

Постановою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставив питання про скасування судових рішень. Просив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді міліціонера патрульно-постової служби Лінійного відділу в порту Маріуполь Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Рішенням військово-лікарської комісії визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час.

Звільнений зі служби 21 лютого 2000 року в запас на підставі підпункту "б" пункту 62 (у зв'язку з хворобою) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

У квітні 2004 року визнаний інвалідом ІІІ групи. У рішенні медико-соціальної експертної комісії від 24 квітня 2004 року зазначено, що інвалідність пов'язана із захворюванням, що отримане під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що у 1996 році позивач з рапортом про травму та за медичною допомогою через неї не звертався, докази, які б підтверджували отримання травми під час проходження служби відповідачем та судами не встановлені, тому позов задоволенню не підлягає.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим (частина перша). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина третя).

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ. Вирішуючи спір щодо отримання ним травми 11 квітня 1996 року при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку суди попередніх інстанцій з достатньою повнотою дослідили обставини справи і обґрунтовано прийшли до висновку про відсутність доказів, що підтверджують позовні вимоги.

Доводи позивача про наявність доказів в кримінальній справі №15-165, порушеній 12 квітня 1996 року по частині другій статті 84 Кримінального кодексу України, судами перевірялися і не знайшли підтвердження.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 лютого 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.