К-10347/08 Про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення - 04.03.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки, за касаційною скаргою УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року,-

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008р., позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПСЗН Дзержинської міської ради у виплаті ОСОБА_1 заборгованості зі щорічної компенсації на оздоровлення, виходячи з розмірів, які встановлені ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-ХІІ. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману щорічну компенсацію на оздоровлення в розмірі 2748грн. за 2005 та 2007 роки. В частині стягнення недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2006 рік - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2008р. касаційна скарга прийнята до провадження, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення серіяНОМЕР_1), його визнано інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ (796-12) ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст.83 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2005р. у розмірі 262грн. на місяць, з 01.04.2005р. - 290грн. на місяць, з 01.07.2005р. - 310грн. на місяць, з 01.09.2005р. - 332грн. (08.11.2005р. - момент виплати за заборгованості за 2005 рік).

Згідно Закону України від 20.12.2005р. №3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2006р. становить 350грн. (26.06.2006р. - момент виплати за заборгованості за 2006 рік).

Згідно Закону України від 19.12.2006р. №489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2007р. становить 400грн. на місяць (28.02.2007р. - момент виплати за заборгованості за 2007 рік).

Однак за період з 2005 року по 2007 рік УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області виплатило ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) за 2005 рік - 90 грн., за 2006 рік - 90 грн., за 2007 рік - 90грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положеннями Закону №796-XII (796-12) визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-XII (796-12) зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч.3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-XII (796-12) , є безпідставним.

Пунктом 30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону №796-XII. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення п.30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зазначеною постановою №562, всупереч вимогам Закону №796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати), встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі для інвалідів третьої групи - 90 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону №796-ХІІ та закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 та 2007 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України №562.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 90грн. за 2005 рік та 90грн. за 2007 рік суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали неправомірними, що передбачає стягнення на користь ОСОБА_1 невиплачених коштів за вказаний період часу у розмірі 2748грн.

Що ж стосується дій УПСЗН Дзержинської міської ради Донецької області у 2006 році та стягнення позивачем допомоги на оздоровлення за 2006 рік, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які вказали, що дія абзаців 2 та 3 ч.4 ст. 48 Закону №796-XII була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п.37 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" №3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р., який не визнаний неконституційним Конституційним Судом України до теперішнього часу, а тому не має підстав стверджувати, що дії відповідача в цій частині були неправомірними.

За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.08.2008р. про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень вважати такою, що втратила чинність.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року - залишити без змін.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2008 року про зупинення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2008 року вважати такою, що втратила чинність.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.