Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Козаченку О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04.10.2004 та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04.03.2005 у справі за його позовом до Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, третя особа - начальник Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, інших виплат та моральної шкоди,

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, третя особа - начальник Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, інших виплат та моральної шкоди.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04.10.2004 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04.03.2005 рішення суду першої інстанції змінено, внаслідок чого стягнуто з Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області на користь позивача заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у сумі 309,4 грн., витрати, понесені ним на оплату судової експертизи в сумі 217,9 грн. та стягнуто на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса А.М. вартість додаткової судової економічної експертизи в сумі 174,4 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення судів першої та апеляційної інстанції змінити, внаслідок чого задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працює у Курязькій виховній колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області на посаді вчителя історії в Курязькій загальноосвітній школі ІІ-ІІІ ступеню, яка є структурним підрозділом колонії.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України" та Державного департаменту України з питань виконання покарань "Про вдосконалення організації навчання неповнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі, в середніх загальноосвітніх школах виховних колоній Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 20.05.2002 фінансування школи здійснюється за рахунок коштів бюджету, виділених Державним департаментом України з питань виконання покарань для утримання виховної колонії. При цьому оплата праці працівників школи здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань відповідно до чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції що, оскільки згідно висновків судово-економічної експертизи № 1205 від 28.02.2005 фінансування Курязької виховної колонії у 2002-2003 здійснювалося не в повному обсязі, то у відповідача за цей період відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 з виплати йому надбавки за вислугу років.

Також суди обґрунтовано дійшли до висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні будь-які докази про завдання йому моральної шкоди відповідачем.

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі висновків судово-економічної експертизи № 1205 від 28.02.2005 правильно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у сумі 309,4 грн., а також витрати, понесені ним на оплату цієї експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04.03.2005 та рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04.10.2004, змінене ухвалою апеляційного суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, третя особа - начальник Курязької виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, інших виплат та моральної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.