Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.10.2005 та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 03.05.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про перерахунок пенсії, -

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про перерахунок пенсії.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.10.2005 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03.05.2007 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.10.2005 залишено без змін.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.10.2005 та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 03.05.2007 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, які особи не отримували під час проходження служби для обчислення пенсії передбачено не було. Закон України від 15 червня 2004 року "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, а тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням надбавок, запроваджених після звільнення зі служби, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, за минулий час, задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у жовтні 2002 року, а Указ Президента України "Про поширення чинності Указу Президента України від 26 грудня 2003 року № 1514 (1514/2003) на працівників Міністерства внутрішніх справ України" від 12 січня 2004 року № 26 (26/2004) , був прийнятий та набув чинності після звільнення ОСОБА_1, його положення на вимоги позивача не розповсюджується.

Крім того, даний Указ не підвищує грошове забезпеченням всім працівникам органів внутрішніх справ, а лише надає право керівникам органів внутрішніх справ виходячи з результатів роботи конкретного працівника встановлювати посадові оклади збільшені на 50% відсотків, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку щодо відсутності правових підстав для перерахунку пенсії позивачу, відповідно до вимог статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", оскільки дія вказаного Указу розповсюджується лише на працюючих працівників.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.10.2005 та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 03.05.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.