Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1на неправомірну бездіяльність прокурора по нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальним справам прокуратури м. Києва Соляника Д.Є. за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2004 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на неправомірну бездіяльність прокурора по нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальним справам прокуратури м. Києва Соляника Д.Є.

В обґрунтування своїх вимог вказав на те, що 13 жовтня 2003 року його було затримано в якості підозрюваного у кримінальній справі та 16 жовтня 2003 року йому було обрано запобіжний захід взяття під варту, який в подальшому при оскарженні був скасований Апеляційним судом м. Києва.

В той же день органи досудового слідства порушили іншу кримінальну справу та, не звільняючи з під варти, повторно його затримали.

В подальшому йому був обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який неодноразово був продовжений судом до 6 місяців. Після закінчення цього строку 13 квітня 2004 року на підставі статті 156 Кримінально-процесуального кодексу України ОСОБА_1. він підлягав звільненню з під варти, але не був звільнений.

Вважає, що суб'єкт оскарження - прокурор по нагляду за дотриманням законів при виконання судових рішень по кримінальним справам прокуратури м. Києва Соляник Д.Є., як посадова особа органу прокуратури України не належним чином виконав свої посадові обов'язки.

Просив суд зобов'язати суб'єкт оскарження звільнити його з під варти у зв'язку з закінченням строку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2004 року відхилено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що рішення судами ухвалені з порушенням норм процесуального права. Просив скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2004 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його скаргу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га ОСОБА_1. задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних відносин, посадові, службові особи, зазначені в частині четвертій статті 248-1 цього Кодексу, несуть відповідальність за невиконання лише тих обов'язків, які було на них покладено законами або іншими нормативно-правовими актами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. з заявами до прокурора по нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальним справам прокуратури м. Києва Соляника Д.Є. не звертався.

Питання про звільнення ОСОБА_1. з під варти у зв'язку з закінченням строку утримання під вартою, визначеного судовим рішенням, мало бути вирішено начальником слідчого ізолятора установи, в якому він утримувався, у встановленому законом порядку.

Суб'єкт оскарження має право вжити заходи прокурорського реагування у випадку виявлення ним порушень відповідного чинного законодавства посадовими і службовими особами органу попереднього ув'язнення, але звільнення осіб з під варти не є його повноваженнями.

Доказів неналежного виконання суб'єктом оскарження своїх службових обов'язків при здійсненні нагляду з виконання постанови Апеляційного суду м. Києва про продовження строку утримання під вартою ОСОБА_1. до 6 місяців у справі немає.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1. правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2004 року в адміністративній справі за скаргою ОСОБА_1. на неправомірну бездіяльність прокурора по нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень по кримінальним справам прокуратури м. Києва Соляника Д.Є.- без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.