Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від відповідача – Степаненко С.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30.03.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року по справі № 11/97-А за позовом ЗАТ "Євро Інвест Віжен" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.03.2006 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року, позовні вимоги ЗАТ "Євро Інвест Віжен" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 71221/0 від 20.12.2005 року, № 71221/1 від 23.01.2006 року та № 77221/0 від 23.01.2006 року – задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 26.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, п.1.11 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, було встановлено, що за результатами проведеної працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Євро Інвест Віжен" за період з 01.07.2002р. по 01.07.2005р. було складено акт № 67/22-10 від 16.12.2005p., на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 71221/0 від 20.12.2005p., яким позивачу було визначено зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 125395 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 62697 грн.

За наслідками апеляційного узгодження відповідачем було прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 71221/0 від 20.12.2005p., прийнято повідомлення-рішення № 71221/1 від 23.01.2006p. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 125395,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 62697,00 грн., всього 188092,00 грн..

23.01.2006 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення за № 77221/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 41272,00 грн.

В акті перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані повідомлення-рішення податковим органом зазначається про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, підприємством завищено суму податкового кредиту за квітень 2004 року у розмірі 166667,00 грн. податку на додану вартість, яка була сплачена позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АП-Резонанс" в складі ціни за незавершену будівництвом будівлю корпусу-модуля готовністю 58%, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Садова, 2-А. На думку відповідача об’єкти незавершеного будівництва не підпадають під визначення "основні фонди", витрати на придбання і будівництво до введення в експлуатацію таких об’єктів амортизації не підлягають.

Судами було встановлено, що за договором купівлі-продажу від 02.03.2004 р. ЗАТ "Євро Інвест Віжен" придбало у ТОВ "АП-Резонанс" незавершену будівництвом будівлю готовністю 58%, яка належить позивачу на праві власності і підлягає використанню у власній господарській діяльності.

На виконання умов договору ТОВ "АП-Резонанс" 02.04.2004р. виписало позивачу податкову накладну на суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ – 166667 грн., а позивачем здійснено повний розрахунок за придбану будівлю грошовими коштами в сумі 1000000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень на суму 570000 грн. та актом заліку на 430000 грн., сплачених позивачем ТОВ "АП-Резонанс" за договором комісії № 13 від 12.02.2004 р. в рахунок погашення заборгованості за придбану будівлю.

Згідно із визначенням, наведеним в п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном "основні фонди", відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 цього Закону, слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 встановлено розподіл основних фондів на групи. До 1 групи за цим підпунктом належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Згідно положень п.5.1 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" до основних засобів, зокрема, відносяться будинки, споруди та передавальні пристрої.

Відповідно до п.6 цього Наказу об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість не пов’язано з введенням основних фондів в експлуатацію, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду сплачених сум ПДВ та наявність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 71221/0 від 20.12.2005 року, № 71221/1 від 23.01.2006 року та № 77221/0 від 23.01.2006 року.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 30.03.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.