Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Харківської області від 14 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2008 року у справі № АС-38/246-07 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод металевих конструкцій" про стягнення суми, -

У травні 2007 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ВАТ "Харківський завод металевих конструкцій" про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця в розмірі 11895грн.96коп.

Постановою господарського суду Харківської області від 14 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Харківський завод металевих конструкцій" просить залишити судові рішення як законні та обґрунтовані без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року за № 314 (314-95-п) , підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.

Згідно пункту 3 Положення, робоче місце інваліду, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці в України, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до пункту 14 Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.

Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.

Зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПТ за 2006 р. вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 р. становила 99 особи, відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону відповідач у 2006 р. повинен був створити 4 робочі місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві відповідача складала 3 інваліди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані всі покладені на нього обов'язки щодо працевлаштування інвалідів, передбачені Законом, що підтверджується копіями звітів про наявність вакансій для інвалідів, листом Фрунзенського районного центру зайнятості № 789 від 03.05.2007 р., в якому повідомляється, що ВАТ "Харківський завод металевих конструкцій" протягом 2006 року інформувало центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі, підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності, тобто підставою застосування до підприємства фінансових санкцій є невжиття ним заходів для недопущення правопорушення, тобто наявність вини.

За наведених вище обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем в повному обсязі були виконані вимоги Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Харківської області від 21 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.