Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Шевченко Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2004 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10.12.2004 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третіх осіб Міністерства юстиції України, Вищого господарського суду України про стягнення грошової компенсації вартості неодержаного службового обмундирування і путівок, -

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третіх осіб Міністерства юстиції України, Вищого господарського суду України про стягнення грошової компенсації вартості неодержаного службового обмундирування і путівок.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2004, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10.12.2004, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що 30.06.1993 ОСОБА_1 був обраний суддею Вищого арбітражного суду України. 11.12.2003 він був звільнений з посади судді Вищого господарського суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку за станом здоров’я.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до частини 12 статті 44 Закону України "Про статус суддів"судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України.

Матеріально-технічне забезпечення судів на підставі статті 19 Закону України "Про судоустрій"здійснюється Міністерством юстиції України. Для цього починаючи з 1994 року Міністерство фінансів України повинно було передбачати виділення бюджетних асигнувань на вказані цілі.

Норми забезпечення службовим обмундируванням суддів були передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України"від 19.03.1994 року № 177 (177-94-п) .

Положенням про порядок одержання, обміну, видачі та носіння службового обмундирування судді України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.04.1994 року № 16/5 (z0099-94) , передбачено виплати грошової компенсації за невикористане службове обмундирування.

Згідно із пунктом 2.10 вказаного Положення за одяг, який не виданий згідно з нормами забезпечення з причин, не залежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного суду, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"від 17.02.2000 року (1459-14) перше речення частини 12 статті 44 Закону України "Про статус суддів"було виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (v005p710-02) пункт 1 статті 1 Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" визнано неконституційним, яким було виключено перше речення частини 12 статті 44 Закону України "Про статус суддів", в якому передбачалося, що судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України, і він втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2003 № 19/5 (z0201-03) наказ від 22.04.1994 № 16/5 (z0099-94) , яким передбачалася виплата грошової компенсації вартості одягу, визнано таким, що втратив чинність. Постановою Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції"від 04.09.2003 року № 1393 (1393-2003-п) визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України"від 19.03.1994 року № 177 (177-94-п) . Закон України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року (1459-14) № 1459 набирав чинності з дня його опублікування. В газеті "Урядовий кур’єр", яке є офіційним виданням, цей Закон був опублікований 11.03.2000 (№ 45).

Пунктом 13 статті 44 Суддям за рахунок державного бюджету, а членам їх сімей за власний рахунок щорічно надається путівка на санаторно-курортне лікування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання компенсації за невикористане службове обмундирування за період з 01.01.1994 по 11.03.2000 та з 20.03.2002 по 01.12.2003, а позовні вимоги в частині виплати компенсації вартості службового обмундирування за період з 11.03.2000 по 20.03.2002, задоволенню не підлягають, оскільки законом, який регулював дані правовідносини у відповідний період часу, це не передбачалося. Не підлягають задоволенню також вимоги щодо стягнення вартості путівок на санаторне курортне лікування, оскільки законом не передбачено компенсації за непридбані та невикористані путівки.

Відповідно до Норм забезпечення службовим обмундируванням суддів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 177 (177-94-п) , із врахуванням вищенаведених періодів, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягають кошти в сумі 3317 грн.

Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої і апеляційної інстанції допущено грубі порушення норм процесуального і матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові рішення слід скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2004 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10.12.2004 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третіх осіб Міністерства юстиції України, Вищого господарського суду України про стягнення грошової компенсації вартості неодержаного службового обмундирування і путівок –скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, третіх осіб Міністерства юстиції України, Вищого господарського суду України про стягнення грошової компенсації вартості неодержаного службового обмундирування і путівок –задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства України кошти на користь ОСОБА_1 в сумі 3317грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.